: Коли у тебе немає умов, це дає тобі можливість їх створювати, – інтерв'ю з Олександром Богачуком

Ви бачите їх щодня, перетинаєтеся з ними на вулиці, працюєте в одному офісі, стоїте в черзі по каву. Вони мріють, ризикують, падають, але не зупиняються. Змінюють себе і змінюють світ. І досягають вершин. У них своя історія, свій секрет і своя теорія. Гість сьогоднішньої програми "Теорія великого виклику" – один з найкрутіших bboy у світі Олександр Богачук (Drud).

– Тут, власне, пішло більше вже в задоволення (після того, як став чемпіоном світу з брейкінгу – 24 канал). Тобто, доводити щось комусь ще, я собі так подумав... Багато працював, щоб досягнути результату. Ти досягнув результату, і тепер треба або в два рази більше працювати, і питання, що з тим результатом потім робити? Щоб потім тобі сказали: "Во круто, ти знов..." Якось вже нє, не хочеться.

– Я колись читав, що треба, аби людина попрацювала сім років (10 тисяч годин над чимось), щоб досягти якогось успіху. Я думаю, що 10 тисяч годин в брейкінгу я вже відпрацював. Так, я думаю, цілком.

Не завжди маленьке місто може відповідати твоїм амбіціям. Вирватися, хотілося вирватись і зробити щось більше, чого нема. Коли у тебе нема умов, це дає тобі можливість створювати умови. Ти починаєш, як то в нас кажуть, крутитися. 

– Ми максимально створювали умови, ми знаходили шляхи. Бо насправді, коли хтось там говорить "нема грошей", я вважаю...ну типу... кожному було важко: і мені було важко, і моїм "сакаманднікам" було важко. Ми шукали, і ми знаходили. Знаєш, ти стукаєш, і якісь двері відкриваються. 

Олександр Богачук (Drud)

– У нас був переломний момент в 13-му році. Ми дуже інвестували в себе, ми часто їздили по змаганнях. І ми почали їздити за кордон. Потім воно вилилось у те, шо промоутери нас побачили. Ми повигравали серію змагань, тобто ми довели, що ми на рівні. Нас почали кликати у Францію, там в Італію, в Австрію. Воно дало цей поштовх, в оцей важкий момент. Моя дружина мені допомогла. Прийшла в моє життя. Вона мені розказала таку притчу, що я став і не знав, куда дітися. Притча про золотого Будду. 

В один момент я не розумів, на скільки моє оточення мене пригнічує. Немає куда рухатись, немає сенсу рухатись. Твої цілі не є цілями.

– Надихнувся двома bboy (людина, яка танцює брейк-данс – 24 канал) – Lazy Legz і Junior. Перший – хлопака зі Штатів, в нього атрофовані ноги. І він на милицях. Він неймовірно сильний. Другий — це Junior з Франції. У нього нижче коліна протез стоїть. Пам'ятаю на World Bboy Classic ми батлили проти Junior і перемогли. І він такий в кінці підійшов і каже: "Дуже круто, що я програв переможцю". А я кажу: "Ти не розумієш, наскільки це важливо мені, бо ти був той, хто колись мене надихнув, back in the days. Надихнув, взагалі, на мій такий стиль". Для мене це було щось дуже переломне. Це не було як досягнення, насправді. Це було як...я не можу то навіть пояснити.

Більше – дивіться в інтерв'ю.