Про ймовірне існування сховку господарі чули від старших. Мовляв, в кінці минулого століття використовував родич, котрий був воїном УПА. Чоловік разом із побратимами переховувались тут від енкаведистів. Тут же й зброю зберігали.
Згодом криївку засипали землею. Тепер до її пошуку господарі залучили археологів. Ті всього за декілька годин розкопали не лише імпровізований сховок, а й артефакти часів підпілля.
На Донбасі сьогодні офіційно закінчується АТО. Замість неї почнеться Операція Об'єднаних сил.
Подробиці самогубства керівника Горностаївського райвідділу поліції Херсонської області Руслана Бабича.
В афганській провінції Кандагар смертник підірвав себе біля колони іноземних військових.
У віці 54 років він не зміг сидіти вдома, коли на Сході вирувала війна. Мешканець Нової Каховки, що на Херсонщині, Анатолій Обелець пішов добровольцем до армії і згодом опинився на Донбасі. Був командиром взводу у відомій 79-й бригаді.
"Аеромобільний взвод – це 26-28 добровольців. До неї входили цікаві люди: успішні бізнесмени, художники, фермери та навіть хулігани з Миколаєва, але усі були патріотами", – згадує митець Анатолій Обелець.
Там, на фронті, мало хто здогадувався, що руки, які так вправно тримають зброю, вміють створювати об'ємні картини із дерева. Також ветеран російсько-української війни є членом Національної спілки художників України.
Роботи художника Анатолія Обельця
Ефекту 3D автор досягає завдяки нашаруванню на тло десятків, а то й сотень деталей. Їх із дерева вирізає металевою струною, що під'єднана до електричного струму.
Унікальні картини художник створює понад 20 років. Чимало його робіт у закордонних колекціях, а частину автор залишив вдома. Особливо цінує свої картини на сакральну тематику. Каже, що перед створенням таких підготовляє душу, перечитує Святе Письмо.
Робота художника Анатолія Обельця
Щоб створювати такі картини, потрібно знати досконало усі біблійні історії,
– додав ветеран війни.
У дружини художника своя колекція – чоловік дарує їй ексклюзивні прикраси.
Подарунок для дружини – прикраса із келтським візерунком
Роботи майстра інтарсії постійно експонуються у виставкових залах України. Сам же він мріє про те, щоб його мистецтво допомагало людям. Планує влаштувати реабілітаційні майстер-класи для військових на Донбасі.
Виставка робіт Анатолія Обельця
На Донбасі сьогодні офіційно закінчується АТО. Замість неї почнеться Операція Об'єднаних сил.
За минулу добу на фронті поранили одного українського військового.
В Комітеті виборців України назвали вибори до ОТГ, які відбулись 29 квітня, найбруднішими з 2015 року.
До двоколісних у нього любов з дитинства.
"Коли я ріс, мені кожного разу потрібний був новий велосипед, ремонтувати його доводилось самому, і вийшло так, що після закінчення архітектури я вирішив своє життя пов'язати з велосипедами", – згадує Володимир.
Як розповів Володимир, у нього є велосипед, зроблений саме для нього, за власним ескізом. Це велосипед вихідного дня, щоб кудись проїхатися.
Велосипед Володимира Бевза за власним екскізом
Його велосипеди різні: вантажні, пасажирські, електричні, для продажу квітів, книжок, кави, фруктів.
Велосипед для продажу квітів
У мене був дуже цікавий проект: звернувся чоловік, який мав проблеми із зайвою вагою, йому потрібний був триколісний велосипед, електричний та ще й вантажний, тому що на звичайному він не міг їздити,
– розповів майстер конструкцій та механізмів з металу.
В доробку Володимира є і мобільна кав'ярня. Вона поїде в Іспанію. Такий триколісний витримує вагу до 300 кілограмів, крім дерева.
Мобільна кав'ярня, яка поїде в Іспанію
"У велосипеді колеса від мотоцикла "Дніпро" – розібрані, відреставровані, пофарбовані, з новими шприхами і гальмами", – додав майстер.
Усі роботи Володимира в одному екземплярі, жодного конвеєра, тому його велосипеди розлітаються світом.
Мої велосипеди подорожують більше, ніж я. Вони є в Анголі, Бразилії, Португалії, найбільше – в Іспанії, Польщі та Чехії,
– розповів Володимир.
Також майстер доклав свою руку і до унікального Львівського музею історії електрифікації. Для нього майстер виготовив рухомі експонати, зокрема трамвай і шахту.
Проект Володимира Бевза у Львівського музеї історії електрифікації
Я, наприклад, вимагаю звільнення голови апеляційного суду Черкаської області Володимира Бабенка.
Разом з правозахисником Романом Маселком ми звернулися до Вищої кваліфікаційної комісії суддів з вимогою зняти мантію з людини, яка відверто відстоювала не закон, а інтереси Дмитра Фірташа. Олігарх, який контролює виробництво добрив в Україні, має один з хімічних заводів якраз у Черкасах.
Суддя Володимир Бабенко
З весни 2015 року Бабенко відчайдушно бореться за свою посаду. Голова апеляційного суду області – це велике крісло в суддівській ієрархії. Але ми змогли довести порушення Бабенком законів. Вища кваліфікаційна комісія суддів відкрила провадження, заслухала наші свідчення і рекомендувала звільнити Бабенка.
Той звернувся до Верховного суду з проханням скасувати це ріщення. Але днями і Верховний суд підтвердив нашу правоту та правомірність оцінки про несумісність Бабенка з посадою судді.
Найкраще у цій історії – хто допоміг викрити Бабенка. Це зробив суддя його ж суду Сергій Бондаренко. Голова суду відкрито вимагав від судді ухвалити рішення про виселення шкільної вчительки з гуртожитку в інтересах підприємства Фірташа. У відповідь суд Черкащини мав безоплатно отримати приміщення для святкування.
Суддя Сергій Бондаренко не просто не виконав протизаконну вказівку голови суду. Він ухвалив рішення в інтересах вчительки. Ще й записав на диктофон розмови, як голова суду на нього тиснув. Саме це і стало головним доказом проти Бабенка.
Суддя Сергій Бондаренко
Таких, як Сергій, у світі називають whistleblowers. Дослівно – це люди, які свистять у свисток. Коли вони бачать свавілля, небезпеку, а від суспільства це приховується. Зараз Європарламент пропонує прийняти обов'язкове для всієї Європи законодавство про спеціальний захист таких whistleblowers.
Я інформую наших західних колег, що такі люди є і в Україні, і навіть серед суддів.
Попри офіційну відсутність відповідних джерел доходів, його родина придбала дорогу квартиру у Великобританії. І це крім шикарних апартаментів в Одесі, квартир у Москві, та інших численних статків. Сам Труханов, звісно, все заперечує, як заперечує і будь-які свої зв'язки з одеським бізнесом, який отримує з бюджету мільярди гривень. Але давайте подивимось на докази.
Як свідчить британський реєстр, в одному з дорогих районів Лондона – Мерілебоні в елітній новобудові пару років тому офшорна компанія Пенінсула Проперті купила майже за 4 мільйони фунтів квартиру площею в 117 квадратних метрів.
Власниками цієї офшорної фірми, є донька та дружина Геннадія Труханова. В доньки особливих офіційних доходів не має, так само, як і в дружини. З останньою, одеський мер офіційно не розписаний, інакше довелось би вносити в декларацію все майно, яке на неї зареєстроване. Але, часто з'являється разом з нею на світських заходах.
Втім, коли наші колеги з BBC намагалися спитати Труханова про лондонську нерухомість, це не на жарт розсердило самого мера та його оточення. Згідно з електронною декларацією, Труханов живе ну дуже скромно. Офіційно в нього ані офшорів, ані закордонної нерухомості. Тільки мерська зарплатня. Майже такий собі мандрівний філософ, який ходить світами. Ну, частково так і є.
Адже за останні 25 років Геннадій Труханов, що називається став справжнім космополітом, громадянином світу. На початку 1990-х років він починав кар'єру в одеському кримінальному угрупуванні, яке постачало зброю з українських військових частин, що масово розформовувалися в гарячі точки Африки.
Бос Труханова – жорстокий одеський кримінальний авторитет Леонід Мінін навіть став прототипом актора Ніколаса Кейджа в голівудському фільму "Збройний барон". Мінін, а разом з ним і Труханов, шукали клієнтів для збуту української зброї ледь не серед всіх головних людожерів та бойовиків світу. Вони дружили з найжорстокішими африканськими диктаторами, зокрема з ліберійським президентом Чарльзом Тейлором, визнаним міжнародним судом злочинцем.
Вони постачали українську зброю в обхід санкцій ООН в Югославію та Іран. А для того, щоб легше мандрувати Європою, Африкою та Азією, Труханов фіктивно одружився на італійці і отримав посвідку на проживання в Європі. А згодом, навіть грецький паспорт на ім'я Геннідаса Озопулоса. Втім, з початком 2000-х років збройний бізнес пішов на спад, італійська поліція заарештувала боса Труханова Мініна за контрабанду кривавих діамантів. Це такі африканські діаманти, за які місцеві диктатори купують собі зброю.
То ж Труханов прийняв російське громадянство, і вже як російський громадянин оформив на себе з десяток офшорів на віргінських островах, через які висмоктуються гроші з українського бюджету та купується нерухомість у Великобританії. Ось такий справжній громадянин світу. Цікаво, де і коли його мандрівна натура знайде спочинок в місцях з особливим режимом відвідування? Хотілося, щоб тут, в Україні, так би мовити, за місцем скоєння.
Це вже третя світова подорож українця. Хлопець пережив і арктичний мороз, і пекуче пустельне сонце, побачив піраміди Майя та Великий каньйон.
"Коли на Тихоокеанському узбережжі штормить – це одна картинка, коли воно спокійне – це зовсім інше. Але найкрасивіше, що бачив, коли я їхав по доріжці, де не можна було їхати, як океан фосфорився. І від хвиль, що накочувались, було видно неонове світіння у воді", – розповів мандрівник.
Руслан поставив собі за мету перетнути Північну Америку від півночі до півдня. Перша точка мандрівки – Аляска, фінальною стала Куба. Щодня Руслан їхав близько сотні кілометрів по 4-6 годин. На все про все пішло 186 днів. До подорожі хлопець готувався ретельно, навіть замовив спеціальний велосипед у Голландії, але труднощі героя не оминули.
Всі велосипедисти знають, що вітер ніколи попутним не буває. Було дуже холодно, спекотно, іноді голодно. Та, зрештою, якби подорож було без перебоїв, то не було б такого емоційного сплеску,
– зазначив він.
Руслан зізнається, колись мріяв стати міліціонером, потім працював агентом з продажу та навіть мав власний пункт шиномонтажу. Але одного дня зрозумів – час вирушати в мандри. І так захопився, що об'їздив майже увесь світ!
"Навколо Чорного моря – найперша велика подорож. Там за тисячу кілометрів перевалило. Потім Одеса – Південна Африка. Прямо з Одеси виїжджав. Одеса – Сінгапур. У мене було 2 подорожі по тисячі кілометрів, одна – 6 тисяч, Африка – 11 тисяч, Азія – 14,5 тисяч. Зараз – 12,7 тисяч", – згадує мандрівник.
Удома Руслана завжди чекає цілий натовп прихильників. Кожне повернення велосипедиста – справжня подія. Втім, довго сидіти на місці Руслан не може. І вже зараз він задумується про нові маршрути. По секрету зізнається, у планах знову Америка. Цього разу – Центральна.
США і Німеччина домовились продовжити антиросійські санкції через агресію Кремля проти України.
У НАТО обговорили план дій для вступу України в Альянс.
Українські парафії обговорили створення єдиної помісної церкви.
Про створення Єдиної помісної церкви в Україні задумалися ще у 91-му році. Адже Українська православна церква Київського патріархату та Українська Автокефальна церква не канонізовані.
Переговори про створення автокефалії Православної церкви в Україні тривали із Вселенським патріархом Варфоломієм щонайменше 4 роки. І, врешті, проблема зрушила з мертвої точки. Після чергового звернення з Києва Варфоломій раптом скликав Священний Синод, який присвятили єдиному питанню – наданню Томосу Українській православній церкві, тобто офіційному її визнанню. Зараз в Україні канонізована одна православна церква – Московського патріархату. Там вже заявили: створення помісної церкви без них – неможливе. А якщо українській церкві таки нададуть автокефалію, це тільки ще більше роздмухає конфлікт.
Вона не принесе громадянського спокою. Будуть конфлікти, будуть проблеми великі, і це держава має усвідомлювати. І будуть проблеми не тільки на заході України, а будуть по всій Україні,
– заявив речник УПЦ МП Миколай Данилевич.
У Київському патріархаті навпаки радіють: довіра до їх парафії зростає. Центр Разумкова оприлюднив нові дані, які свідчать, що майже половина українських православних називають себе парафіянами Київського патріархату, і лише п'ята частина – Московського. Хоча ще напередодні Революції Гідності все було навпаки.
В УПЦ КП вважають, що кінець цьому давньому суперництву покладе тільки створення Єдиної української церкви.
Якщо це питання не вирішувати, то ми будемо мати цей конфлікт роками, десятиліттями, якщо не століттями. І плоди цього конфлікту – окупація Криму, війна на Донбасі,
– сказав секретар Священного Синоду УПЦ КП Владика Євстратій.
Наступний Священний Синод, присвячений питанню української церкви, має зібратися на початку літа. І Патріарх УПЦ КП Філарет на всі 100% впевнений, що до річниці хрещення Русі, тобто кінця липня, Українська православна церква отримає очікувану автокефалію.
Більше – дивіться у сюжеті.
Саме так у Тернополі пересувається подружжя з інвалідністю, тож вже декілька років поспіль стають в один ряд із транспортними засобами.
Пані Оля має інвалідність з дитинства. А її чоловік Олександр пересувається на візку 8 років. Його інвалідність – результат аварії. Аби дістатися з дому у потрібне місце, їм доводиться долати купу перешкод. Перші їх чекають вже за порогом квартири. Щоб з'їхати з пандуса і не впасти, потрібно вправно маневрувати, бо той має занадто крутий спуск.
Нерідко пандуси люди з інвалідністю роблять самі, бо у багатьох будинках такої опції не передбачено
Аби трохи покращити своє пересування, пані Оля минулого року придбала електровізок. На новий забракло грошей. Довелося купувати вживаний. Щоправда, і його уже треба ремонтувати.
За гроші, які виділяє держава на обслуговування візків, можна лише двічі змінити колеса. Хоча вони на дорогах стираються за декілька тижнів, каже пан Олександр. Відтак на прогулянки подружжя виїжджає лише з набором інструментів.
Подружжя Гавриліних
"Небезпека на дорозі" – так водії називають тернопільське подружжя. Бо ті, щойно потепліє, виїжджають на дорогу. Ольга та Олександр кажуть, що ризик розуміють ризик, але по-іншому ніяк. Бо виїхати на тротуари через високі бордюри просто неможливо. Та й вони завузькі для візків.
У нас іншого виходу немає. Просто тут немає куди підніматися, та й важко. Тому доводиться їздити так, як їздимо,
– пояснює Ольга Гавриліна.
Більшість водіїв обурюються і сигналять Ользі та Олександру у слід. Проте є й такі, що розуміють. І навіть допомагають: виходять з автівок і штовхають візок догори.
Людям з інвалідністю доводиться виїжджати на дорогу, бо тротуари для візків не пристосовані
У міськраді кажуть, що здебільшого належний спуск є лише на нових відремонтованих дорогах. Відтак, доступний для людей з інвалідністю лише центр міста.
Всі ремонти, які ми робимо, капітальні. В обов'язковому порядку є пониження (на тротуарах – 24). На старих вже нема, то нема, його треба зробити. У нас якщо не робимо нового тротуару, то робимо все одно понижені. Це голова міста контролює, котролють депутати,
– сказав начальник управління ЖКГ Тернопільської міськради Олег Соколовський.
Проте наразі пересування містом – цілий квест для людей з інвалідністю. А у їх Тернополі чимало. Просто через ями на дорогах, високі бордюри та відсутність пандусів більшість з них не наважується залишати домівки. Але всі вони хотіли б жити повноцінним життям.
Більше – дивіться у сюжеті.
Пам'ятаєте гучний сенсаційний брифінг колишньої працівниці НАЗК Ганни Соломатіної у листопаді минулого року? Тоді вона вийшла до журналістів та почала сипати вражаючими фактами про внутрішню кухню Національного агенства з питань запобігання корупції. Уся країна дізналася про те, що НАЗК керуєтся з Банкової, що декларації перевіряються у двох форматах: як належить і "як треба", що заправляє усім тим процесом тодішня керівниця НАЗК Наталія Корчак, і що, насправді, суспільству ніякого запобігання корупції від цього органу чекати не варто.
Відтоді минуло приблизно півроку. Оприлюднена Соломатіною інформація перемістилася у площину закритих слідчих кабінетів, листування між антикорупційними органами та ГПУ і, врешті, судів. За цей час змінилося і керівництво НАЗК – повноваження Корчак спливли, її місце посів екс-бппшник Олександр Мангул – колишній голова Мелітопольської РДА. У заступники пробився екс-донецький прокурор Станіслав Патюк.
Корчак всиділа на своїй керівній посаді день до дня, хоча про її дострокову відставку через неефективну роботу говорили задовго до цього. Зокрема цього вимагали тодішні члени НАЗК Руслан Рябошапка та Руслан Радецький. Щоправда, після тих випадів працювали в агенстві вони недовго.
Схожа історія і з тою ж самою Ганною Соломатіною. Щоправда, на відміну від своїх колег Рябошапки та Радецького, вона вийшла із зібраним фактажем на публіку. І як склалася подальша доля оприлюднених нею фактів та її самої? Отже, одразу після брифінгу НАЗК, тоді ще очолюване пані Корчак, на всі закиди відповіла: брехня та наклеп, та навіть подала до неї позов про захист честі, гідності та ділової репутації. Але через формальні помилки той позов було відхилено.
Ганна Соломатіна
Тим часом сама Соломатіна віднесла увесь наявний фактаж до НАБУ, на основі якого було порушено провадження. І нібито задля неупередженого слідства справу передали до СБУ. Слідство, принаймні викривачі від НАЗК, підтверджують, що ходять на допити та дають свідчення. І в самому НАЗК вже були обшуки.
Але НАЗК не заспокоюється: нещодавно вони знову позвалися до Соломатіної за наклеп та вимагають спростування кожного слова, вимовленого нею на тому брифінгу. Щоправда, перспектива цієї справи сумнівна, допоки по тих самих матеріалах триває слідство, жоден суд не може зробити висновків у справі. Тож усі ці рухи дуже схожі на агонію. Сама Соломатіна зараз не надто публічна. Вона веде свою війну у юридичному полі. Активно займається відновленням на посаді: добилася того, аби вже суд вирішував, чи законно її звільнили з посади керівника департаменту фінансового контролю.
В якійсь мірі Соломатіні простіше вести цю боротьбу, знаходячись поза відомством. Куди складніше її колегам-однодумцям. Приміром, точно несолодко Оксані Дивнич, як разом із Соломатіною заявляла про фальсифікації у відомстві. Раптом її посаду – керівника сектору внутрішнього аудиту – вирішили скоротити.
До речі, Дивнич і після заяв Соломатіної не раз виступала із заявами про великі прогалини у роботі НАЗК. Так от: якщо за законом неугодного працівника звільнити не виходить, можна скоротити посаду і перевести керівника приміром на посаду спеціаліста господарського відділу – у помічники завгоспа. Як вам альтернатива?
Чи це лише в мене складається враження, що в такий спосіб людину змушують власноруч написати заяву про звільнення? Схоже, попри оновлення керівного складу НАЗК, там нічого не змінилося. Як ми вже згадували, на верхівці з'явилися нові обличчя: Олександр Мангул, екс-член порешенківської партії, і донедавна очільник мелітопольської ОДА та його заступник, вихідець із Донецька, екс-прокурор Станіслав Патюк. При чому обидва, до речі, ніколи у боротьбі із корупцією помічені не були.
Сама ж Наталя Корчак нікуди не поділася. Вона втратила керівну функцію, але ж лишилась на посаді члена НАЗК! От вам і усі зміни! Навіть про елементарні речі, які б свідчили хоч про мінімальну незалежність агенства - про запровадження автоматизованої системи перевірки декларацій – наразі не йдеться – усе за доброю традицією перевіряється в ручному режимі!
Наталія Корчак
У таких реаліях боротьба поодиноких викривачів схожа на боротьбу із вітряками, але варто віддати належне Соломатіній – вона принципово йде далі і зберігає бойовий дух. Нелегко і її колезі у нещасті – полтавській судді Ларисі Гольник. Ми теж у нашому проекті "ЦРУ" розлого розповідали про її боротьбу за правду. Адже жінка принципово не захотіла "зливати" справу, фігурантом якої був міський голова Мамай. А, навпаки, задокументувала, як її вмовляли піти на компорміс із совістю та пропонували живі гроші.
Протистояння із міським головою врешті переросло у ворожнечу із головою суду Олександром Струковим. Врешті Гольник вийшла на журналістів і з висвітленням цієї справи у медіа, ворожнеча лишень посилилась. Кульмінацією стало побиття судді в грудні минулого року – лише диво врятувало її від страшної розправи. Її ж зброєю її намагаються добити.
Приміром, все по тій же справі із хабарем за закриття справи Мама, вона вже виступає як фігурантка кримінального провадження щодо провокації хабаря, що шиють справу за незаконне використання спеціальних технічних хасобів. Це якраз за те, що записала на приховану камеру розмови із представником прохача. Ну, а ще – дисциплінарне провадження у ВРП – голова суду поскаржився, що Гольник не ходила на роботу. І список подібних дрібних капостей можна продовжувати.
Отакими є будні поодиноких викривачів у нашій країні. Системі вони невигідні, надто багато можуть розповісти. Принизити, морально затиснути, відбити в інших бажання йти тою самою стежиною та викривати корупціонерів в системі – такими правилами керуються ті, кому вони переходять дорогу.
Викривачі потрібні нашому суспільству. Так, ці люди – білі ворони, вони в системи і йдуть проти неї, бо справді прагнуть змін, ставлячи на кін власне благополуччя. Їм потрібна підтримка. І ми її висловлюємо. Не бійтеся і ви вголос заявити про свавілля! Чимбільше викривачів, то менше шансів у корупціонерів протистояти. Тримаймося разом заради правди та мети – змінити країну на краще.
Допомагали українським артисткам два парфумери – Андреас Вільгельм та Жан Паскаль Осмонт. Вони – одні з десяти найкращих парфумерів світу. І вміють бездоганно підібрати аромат, який пасує кожній особистості.
"Спочатку, мені потрібно дізнатися про жінку чи чоловіка, для якого я створюю парфум. Це схоже на інтерв'ю. Вони розповідають мені про своє життя, смаки, захоплення, улюблені аромати. Це дуже важливо. Лише після цього я берусь за роботу", – розповів парфумер Жан Паскаль Осмонт.
Ми багато розмовляли. Згадували дитинство. Ми навіть зачепили місце, яке викликало у мене найбільший резонанс по аромату. Я пригадую, що це була Польща. Це був монастир,
– додала співачка Наталка Карпа.
У створенні парфума за основу беруть декілька базових олій. Потім додають інші інгредієнти, щоб підкреслити запах. Співачка Катерина Бужинська понад півтори години чаклувала разом з паном Осмонтом. Артистка забажала створити особливий аромат для українських жінок.
Жан Паскаль Осмонт (праворуч) та співачка Катерина Бужинська (у центрі)
За словами пана Вільгельма, створення ароматів – справжнє мистецтво. До того ж дороговартісне. Ціна невеличкої пляшки олії може сягати декілька тисяч євро. Але найважче – підібрати і створити комбінацію інгредієнтів. Навіть одна крапля може кардинально змінити запах.
Кожен парфум схожий на картину. Треба бути уважним до деталей і враховувати усі нюанси. Адже пам'ять на запахи одна з найсильніших. Над деякими ароматами я можу працювати до півроку,
– зазначив парфюмер Андреас Вільгельм.
Андреас Вільгельм (ліворуч)
А ще дуже важливо враховувати реакцію тіла. Адже кожен з нас має свій природний запах. Тому, щоб дослідити, як він поєднується із створеним ароматом, фахівці наносять невелику його кількість на руку. Чекають до півгодини. Потім перевіряють. Якщо запахи не дисонують, а навпаки посилюють одне одного, його розливають у флакони. Створений аромат називають іменем замовника.
Більше – дивіться у сюжеті.
Вибух у Києві: поліція назвала дві версії нічного інциденту.
Ситуація на фронті: троє українських бійців поранено.
Коломойський програв "Нафтогазу" в Лондоні.
Нова публікація про Труханова – це розслідування BBC.Panorama. Перед тим, як розповісти, що ж знайшли британські і українські журналісти у Лондоні, нагадаю зміст попередніх серій, за участі одеського мера.
Геннадій Труханов став керівником Одеси ще у 2014 році. Але перші кілька років, йому дивним чином вдавалося залишатися непублічною особою. Принаймні, на всеукраїнському рівні.
Перші резонансні публікації, з'явилися лише у 2016 році, після того, як були оприлюднені документи Panama Papers. Завдяки ним, стало відомо про мережу офшорів, пов'язану з мером Одеси? і про те, що в нього є російський паспорт. Але Труханов завжди спростовував будь-яку інформацію ЗМІ про себе, тому про нього знову забували.
Та з кінця 2017 року, коли стало зрозуміло, що НАБУ розслідує кілька корупційних схем, до яких можливо причетний Труханов, мер Одеси знову потрапив в усі засоби масової інформації. Наразі, НАБУ продовжує розслідування кількох кримінальних справ. Труханов же повернувся з тривалої відпустки в Україну, поїздив до Києва на судові засідання з обрання запобіжного заходу. І тепер знову проводить сесії міської Ради в Одесі, ніби нічого і не було. Здавалося, що якийсь час про нього знову не згадуватимуть.
Але ні. Нова інформація, з'явилась завдяки публікації документів Paradise Papers. Українські журналісти "Слідства.інфо", а також британські журналісти ВВС знайшли нерухомість у Лондоні, пов'язану з мером Трухановим і іншими одеситами, які у 90-ті входили в одне кримінальне угрупування.
Геннайдій Труханов
Так, на родичів Труханова, оформлена принаймні одна квартира у Лондоні, що коштує понад 5 мільйонів доларів. У розслідуванні згадуються також лондонські квартири родичів керівника одеського мафіозного угрупування Олександра Ангерта, на прізвисько Ангел. Але нехай цим новим розслідуванням займаються правоохоронні органи України і Британії. НАБУ і Спеціалізована антикорупційна прокуратура вже заявили, що будуть перевіряти цю інформацію. Я ж хочу звернути увагу на суто політичний аспект.
Навіть найодіозніші українські політики вимушені піклуватися про свою політичну репутацію. В Україні вже є приклади, коли чиновники і політики, ще до початку судових процесів чи вироків, втрачали посади, або хоча б формально відходили від процесу прийняття рішень. Найяскравіший приклад – колишній голова Державної фіскальної служби Роман Насіров. У нього немає шансів повернутися в політику саме через репутацію, а не доведені злочини. Суд по ньому ще тільки починається.
Коли міністр економіки Айварас Абромавічус заявив, що йде з посади, через вплив "людей Кононенка", Ігор Кононенко, бізнес-партнер президента, формально відійшов від управління фракцією на період розслідування. Хоча згодом він знову повернувся на ту саму посаду – першого заступника керівника фракції. Але тоді треба було якось заспокоїти суспільство.
Меру Труханову усе складніше залишатися в тіні, і вже не має сенсу якось рятувати свою репутацію. Коли британські медіа відкрито називають Труханова членом мафіозного угрупування, публікують старі досьє про нього, то, щоб мер Одеси не робив, міжнародна спільнота не зможе його сприймати, як людину, якій можна довіряти.
Україні усе складніше. Так Труханов є фігурантом розслідувань НАБУ, так, його західна преса називає членом мафії з 90-х, але за нього проголосували одесити. Тому через рік, коли будуть вибори президента і депутатів Верховної Ради, його підтримка конкретного кандидата матиме велике значення для отримання результату в Одесі.
І тут постає складний вибір: можна приїжджати в Одесу, фотографуватися із мером заради голосів в Одесі. Але це електоральний ризик. Адже від цього можна більше втратити на всеукраїнському рівні. Мер Одеси Геннадій Труханов став токсичним персонажем. Можна мовчати і робити вигляд, що цих публікацій в Україні, і на Заході, не існує. Та з репутацією мера вже нічого не зробиш. Тому буде дуже цікаво спостерігати, як Труханов допомагатиме Президенту перемогти в Одесі, і як Президент робитиме вигляд, що нічого про це не знає.
З кожним роком українці все більше надають перевагу кремації. Найбільш прогресивною в цьому сенсі є столиця. Торік половину померлих у Києві кремували.
"За останні кілька років збільшилася кількість кремації. Якщо два роки тому було близько 40 кремації в день, то на сьогоднішній день це вже становить 60 і трохи більше кремацій в день", – зазначив інженер з охорони навколишнього середовища СЦК Київський крематорій Андрій Ященко.
В інших містах цифри менші. Але це й зрозуміло: на всю країну усього три крематорії. Окрім Києва, по одному у Харкові та Одесі.
Однак, уже за кілька років кремація може стати необхідністю, оскільки цвинтарі в багатьох містах переповнені. У Києві уже немає місця для поховання.
Території ті, що були для кладовищ, вже переповнені. Потрібно збільшувати території, а території відходять до житлових будинків або займають площі сільгоспугідь, лісопаркових територій,
– підкреслив Ященко.
Порожніми на кладовищах залишилися лише заздалегідь викуплені ділянки. Їх часто перекуповують за ціною гарної квартири. А кремація – не лише більш екологічний варіант, але й суттєво дешевший.
Послуги крематорію обійшлися нам у 2-2,5 тисячі гривень. Тобто це цілком прийнятна сума. Також не треба бігати, шукати, де можна знайти місце, наскільки воно зручно розташоване,
– розповів композитор Борис Севастьянов, який таким чином поховав вітчима і тещу.
Кремацію вирішили підтримати і в Кабміні. Уряд розробив законопроект про реформу системи поховань в Україні. За основу взяли іноземний досвід. Попіл після спалення розміщуватимуть у кокони з матеріалу, який швидко розкладається, а з нього проростатимуть дерева. Усе це названо терміном "біопоховання".
Однак, кремація в Україні дозволена не в усіх випадках. Наприклад, жертв злочинів можна ховати лише традиційно. Це на випадок повторної експертизи. Тож повністю відмовитися від кладовищ точно не вдасться. Тим більше, до кремації ще не всі українці готові. А ті, що наважилися кремувати родичів, все одно урни з прахом хоронять традиційно і перетворюють місце поховання в могили, лише меншого розміру. Сюди так само приходять в поминальні дні і залишають шкідливі для екології пластикові квіти.
Що таке біопоховання? Це вид поховання померлого, що передбачає використання матеріалів, які розкладаються протягом п'яти років, місце розташування якого не містить намогильних споруд, а облаштовується інформаційною табличкою.
Більшість продавців в Сімферополі – перукупники, возять товар з Росії. І продають набагато дешевше, ніж авто коштують в Україні. Проте у Криму легко стати жертвою шахраїв. За російськими законами продаж спрощений. За документами неможливо побачити: чи авто в кредиті, чи, можливо, під арештом.
Ніхто цього не знає. Всі оформлюють долар купівлі-продажу, як зазвичай: на ринку, чи десь на колінах пишуть папірець-розписку. Проблема це Російської Федерації дуже велика. Звідти вона й прийшла до нас,
– розповів продавець на авторинку "Чорномор".
І вже не на камеру зізнався:
"Кожен третій автомобіль за статистикою в РФ в заставі, кредиті, чи арешті. Ось тут – половина. Вони приїхали, цінова політика дешева. Хап, і поїхали", – додав продавець.
Кримчани возять дешевші авто з сусідньої Росії. Одна з причин: на кримських номерах можна їздити лише в Росії, а, купивши авто в Краснодарському краю, зможуть подорожувати і в Україну.
Повний випуск програми "Крим. Реалії" дивіться сьогодні на 24 Каналі о 17:30. Не пропустіть!
Абревіатуру ASAP (As soon as possible) на буремному українському сході знають усі бійці та жителі прифронтових районів. As soon as possible українською – "так швидко, як тільки можливо". Медики-волонтери працюють по всій лінії фронту п'ятий рік. Першочергова-задача – термінова евакуація поранених.
"Найбільше допомагають, у першу чергу, з медевакуацією. Якщо буває "напряг", відповідно не вистачає машин, і вони на підхваті. У тому дуже допомагають", – зазначив медик ЗСУ Остап.
Якщо поранених немає, ASAPівці без діла не сидять – викладають бійцям тактичну медицину.
Навчили нас, як діяти в екстрених ситуаціях, надавати допомогу, перш за все, собі самому, товаришам. Це на словах не передати, це треба бачити, треба пройти це все, спробувати. Це потрібні тренування,
– розповів військовослужбовець ЗСУ Андрій.
Медики працюють не лише із вояками, а й з місцевим населенням. У прифронтових районах цивільних лікарів практично нема.
Щоправда, зараз самі ASAPівці потребують допомоги. Вони кажуть – людей критично не вистачає. Вже наступного місяця у них ротація. Чи приїде зміна, і досі невідомо. Та бракує не тільки людей, а й ресурсів.
Так як ми є волонтерською організацією, то завжди маємо потребу у паливі, транспортних засобах та медикаментах. Медикаментами ми, звісно, допомагаємо бійцям, і з реанімацією також допомагаємо, працюємо з пораненими. Допомагаємо місцевому населенню як при соматичних захворюваннях, так і гострих,
– зауважила медикиня-волонтерка ASAP Людмила.
Для тих, хто бажає допомогти службі ASAP або стати до їхніх лав – уся інформація є на Facebook-сторінці однойменного Благодійного фонду. Найбільше потребують водіїв та медиків. І ці люди мусять розуміти – працювати доведеться на війні.
Вибух у Києві: поліція назвала дві версії нічного інциденту.
Ситуація на фронті: троє українських бійців поранено.
Українців застрягли в аеропорту в Єгипті.
Розглянемо результати співбесід з суддями, які вже місяць проводить Вища кваліфікаційна комісія суддів. Чи відбувається обіцяне звільнення недоброчесних? Оцінювання суддів мало проходити за участі Громадської ради доброчесності. Але Вища кваліфікаційна комісія своїми рішеннями фактично заблокувала діяльність Ради, а також встановила правила, які дозволяють, наприклад, суддям Майдану залишатись на посадах.
23 березня Комісія розпочала співбесіди, які до липня мають пройти майже 2 800 суддів. У перший день окремі співбесіди тривали 3-6 хвилин, і жодного суддю не було звільнено. Тобто весь процес оцінювання став схожий на конвеєр, єдиним завданням якого є імітація перевірки та залишення на посадах побільше діючих суддів. Громадськості відводилась роль статистів задля гарної картинки.
Все це змусило Громадську раду доброчесності заявити про припинення своєї участі у такому оцінюванні і озвучити, за яких умов повернеться у процес. На цей крок ми пішли виключно з однією метою – добитися проведення не фейкової, а справжньої перевірки і реального очищення судів від недоброчесних суддів.
Минув місяць. Вища кваліфікаційна комісія не лише проігнорувала вимоги громадськості, але навіть не призупинила свій конвеєр, який з космічною швидкістю добиває сподівання суспільства на обіцяне правосуддя "по-новому". Правда, вихід Громадської ради доброчесності таки змусив Вищу кваліфікаційну комісію дещо змінити свої дії.
Тепер співбесіди тривають трохи довше, ніж у перший день, а за їх результатами рекомендують звільняти одного-двох суддів. Проте глобально це не вплинуло на прогнозовані результати оцінювання. Окрім того, комісія почала активно працювати в інформаційному полі та професійно маніпулювати фактами і цифрами. Але давайте відійдемо від узагальнень та подивимось на конкретні цифри та приклади. Можливо, ми не праві у своїх прогнозах та висновках?
За місяць ВККС перевірила 618 суддів. 466 або 75 % успішно пройшли цю перевірку. Тепер вони будуть довічно здійснювати правосуддя та отримають нову заробітну плату – від 35 до понад 100 тисяч гривень. Лише 16 суддів, або 2,5 % рекомендовано звільнити. 2,5 % – чи можна це назвати справжнім очищенням? Як на мене, відповідь очевидна.
По інших 136 суддях оцінювання зупинено, або оголошено перерву. Саме завдяки цій категорії суддів кваліфікаційна комісія нещодавно заявила, що кожен четвертий не пройшов оцінювання. Кожен четвертий! Це дійсно схоже на реальне очищення. Але це відверта маніпуляція. Сама перерва ще нічого не означає.
Під час попереднього оцінювання, яке ВККС проводила два роки тому, не раз оголошувались такі перерви, після яких судді успішно залишались на своїх посадах. Наприклад, у 2016 році оцінювання проходив голова Київського апеляційного адміністративного суду пан Горяйнов. Після співбесіди з ним на офіційному сайті ВККС навіть зявилась новина під назвою "І я не я, і хата не моя".
А все тому, що під час оцінювання виявлено доволі цікаві факти: майже все коштовне майно було оформлено на колишню тещу судді, яка дала зятю довіреності на це майно майже на 80 років. Потім журналісти показали, що суддя реально проживає у будинку тещі, але у декларації його не вказав.
ВККС гучно заявило про ці факти і оголосило перерву. А потім тихо визнала Горяйнова доброчесним. Більше року "на паузі" перебував і цілий ряд суддів Майдану, які засуджували невинних учасників Революції Гідності. Зокрема, судді апеляційного суду Київської області Дрига, Габріель, Рудніченко, Слива, Ященко.
Андрій Горяйнов
Але у листопаді 2017 року усі вони отримали підтвердження своєї доброчесності від ВККС. Тому попередній досвід свідчить, що перерва – це чергове окозамилювання. Для абсолютної більшості суддів вона закінчиться хепі ендом. Хепі ендом саме для суддів, а не для суспільства. А що з суддями, яких комісія вже точно визнала достойними вершити правосуддя? Наведу лише декілька яскравих прикладів.
Суддя Оболонського суду Києва Інна Белоконна. Це колишня дружина та мати двох дітей відомого Андрія Портнова. Саме він був архітектором системи "кривосуддя" часів Януковича, яка багато в чому збереглася і сьогодні. До речі, пані Інна стала суддею через 9 місяців після того, як Портнова призначили відповідальним за суди у Адміністрації Януковича. Ну ок, можливо це просто збіг. Звісно, що сам факт родинних зав'язків з одіозним чиновником не є підставою для звільнення. Нас зацікавив саме майновий стан судді та її родини.
Виявилось, що у родини Белоконних є три квартири в елітних новобудовах Києва загальною площею понад 410 квадратних метрів та будинок під Києвом площею майже 400 квадратних метрів. Це явно не відповідає їх рівню доходів. Користується суддя і коштовною автівкою Audi Q5. Власником автомобіля є її подруга, яка живе у гуртожитку.
Громадська рада зробила висновок про невідповідність Інни Белоконної критеріям доброчесності. Але ВККС не побачила у цих фактах жодних проблем. Отже тепер екс дружина Портнова буде здійснювати правосуддя "по-новому".
Підтвердила свою доброчесність і суддя Дніпровського суду Києва Наталія Марфіна. Під час Майдану вона розглядала скаргу учасника поїздки до Межигіря на сфальшований протокол ДАІшника. Посеред судового засідання її викликали до голови суду. Саме так – прямо посеред засідання. Після повернення від голови вона різко поміняла поведінку та відмовилась визнавати дії ДАІшника незаконними. На наше переконання суддя, яка відкрито піддається впливу голови суду не має права бути суддею. Але ВККС думає інакше.
До речі, за даними ГРД у 2011 році чоловіка судді, який тоді працював у СБУ, затримали на хабарі. Через 13 днів після цього факту Марфіна розлучилась з чоловіком. Очевидно справу вдалось поховати, і через деякий шлюб було відновлено. На переконання, ради це розлучення мало усі ознаки фіктивного з метою убезпечити майно родини від можливої конфіскації. Але і цей факт не зацікавив кваліфікаційну комісію. Здійснились сумні прогнози ГРД і про те, що судді Майдану успішно проходитимуть оцінювання.
Так, 18 квітня високі бали отримав суддя Шевченківського суду Києва Анзор Саадулаєв. Він засудив невинну за поїздку до Межигір'я у грудні 2013 році. Вища кваліфікаційна комісія залишилась глухою до голосу Родин Небесної Сотні, які у 4-ту річницю розстрілів на Майдані приходили до ВККС вимагати, щоб судді Майдану були бодай звільнені.
Зверну увагу ще на один показовий факт. Принциповою умовою повернення громадської ради у процес оцінювання є перевірка самих членів ВККС, щодо яких є сумніви у їх доброчесності. Зокрема йдеться про Тетяну Весельську, скарга на яку вже понад місяць лежить у ВККС. Але до сих пір цього не зроблено.
Комісія змогла перевірити 618 суддів, а для одного свого члена ніяк не може знайти час. Тобто саме ВККС блокує перевірку свого члена, а також унеможливлює повернення Ради доброчесності до оцінювання суддів.
Отже, місяць співбесід довів, що найгірші прогнози справджуються. Результатом фейкового оцінювання суддів буде звільнення 2-3 % суддів. Реального очищення не відбудеться. Судді Майдану та інші дискредитовані, але лояльні і слухняні судді далі вершитимуть правосуддя. Сподівання суспільства на справедливий суд будуть вчергове обмануті. Ось таке правосуддя "по-новому". Найважливіше у цій ситуації не опустити руки. Боротьба за чесні суди триває.
Самі містяни зізнаються – не пам'ятають таких масштабних культурних подій. Відкрили фестиваль учора у центральному парку міста. А загалом за 5 днів на восьми локаціях відбудеться більше сотні заходів – музичні і театральні виступи, перфоманси, кінопокази.
На цьогорічний Гогольфест з'їхалися сотні учасників з України, Польщі, Литви, Швейцарії й інших країн. Серед головних артистів Dakh Daughters, ДахаБраха, Pianoбой, Kadebostany.
Фестиваль "ГогольFest"
У цьому році у нас 8 локацій, 4 з них театральні, 2 музичні, 1 кінотеатр. І також у всьому просторі центральному міста будуть представлені візуальні програми, де художники працювали безпосередньо з простором, вони приїхали не з готовими проектами, а відчули атмосферу міста і щось створили,
– розповіла програмна директорка ГогольFest Анна Басова
Фестиваль триватиме з 27 квітня по 1 травня.
У Києві вночі вибухнула граната в автівці, загинула людина.
Зі Львова вилетів літак за українськими туристами, які застрягли в Єгипті.
Двом посадовцям Подільського райсуду оголосили про підозру.
У своєму нещодавньому інтерв'ю для програми "Схеми" радіо "Свобода" Коломойський дав дуже дивні відповіді на питання, чи укладалися ним особисто будь-які угоди з Петром Порошенком під час перебування того на посаді президента.
Відповідь Коломойського була максимально туманною: "Ось ці питання я не хотів би зараз обговорювати, тому що були різні угоди, різні домовленості. Але це вже матеріали кількох судових процесів". Хоча Коломойський нічого не пояснив, мені вдалося з'ясувати, на що він натякає. Фактично, олігарх, який виїхав до Женеви, розмахує перед президентом задокументованими доказами його корупції.
Поясню, про що ідеться. Як відомо, націоналізований Приватбанк подав проти Ігоря Коломойського та його партнера Геннадія Боголюбова позов до Високого суду Лондона щодо повернення 2,5 мільярдів доларів рефінансування. І от на слуханнях 18 січня цього року Коломойський привідкрив карти.
У своїх свідченнях, які подали адвокати з боку Коломойського, олігарх стверджує, що побоюється політичного переслідування з боку президента Порошенко. Далі – увага! Коломойський каже, що у нього "є докази того, що президент Порошенко намагався увійти з Коломойським в режим домовленості, якщо він передасть канал "1+1".
Як йдеться у свідченнях Коломойського, по суті Порошенко його шантажував: взамін на телевізійний актив президент пропонував зупинити розслідування Генеральної прокуратури стосовно Приватбанку. Зрозуміло, що звинувачення Коломойського є серйозними та мають бути чимось підкріплені. Так ось, у своїх свідченнях Коломойський повідомив, що у нього є листування, яке показує, що з ним зв'язувалися з боку президента і схиляли змінити зміст інформації, яка оприлюднюється його медіа-ресурсами.
Ігор Коломойський
Як відомо, в рамках судового процесу суд наклав арешт на майно Коломойського і Боголюбова, а також зажадав розкрити всі їхні активи. І ось в ході того ж слухання Коломойський спробував переконати суддю не розкривати всю інформацію, нібито побоюючись спроб як Порошенко, так і Путіна забрати його майно. Правда, це не подіяло на суддю, і він зажадав від Коломойського надати суду і обмеженій групі адвокатів всю інформацію про всі свої активи, включаючи твори мистецтва і автомобілі, вартість яких варіюється між 25 тисячами і 1 мільйоном доларів.
Загалом історія з Коломойським – це лише один епізод з хроніки тотальних змов та договорняків, які укладав президент Порошенко з олігархами. Балотуючись на посаду президента, він обіцяв усунути олігархів від впливу на державні рішення. Але при цьому Петро Порошенко забув сказати, що приміряє статус головного олігарха для себе.
Якщо з Коломойським вони так, схоже, і не порозумілися, то з Рінатом Ахметовим Порошенко знайшов спільну мову. Згадайте, як у ці дні три роки тому Ахметов розробляв план «Фортеця» для дестабілізації ситуації в Києві, аби отримати поступки влади на ринку енергетики.
Рінат Ахметов
Страйк шахтарів, з'їзд шахтарських профспілок, вимоги про відставку міністра енергетики і атаки на уряд і президента нібито з боку галузі – це були складові єдиного плану щодо захисту інтересів компаній Ріната Ахметова на енергоринку. Але минуло три роки – і зараз немає більш лояльного до влади олігарха, ніж Ахметов. Причина – це змова на ринку тієї самої енергетики між президентом і власником ДТЕК по схемі "Роттердам+".
Вони оббирають кожного з нас та шиють в дурні всю країну, якій наказано повірити, що вугілля для теплових електростанцій коштує дорого, бо приїжджає начебто з портів у Нідерландах, а, насправді, в такий спосіб формують надприбутки для Ахметова та його тіньового партнера з Банкової.
Так само з іншим олігархом Дмитром Фірташем. Щоб стати президентом, за три місяці до виборів 2014 року Порошенко провів засекречені переговори у Відні з цим олігархом, який щойно вийшов під заставу з австрійської тюрми, куди його запроторили за запитом США. Згодом Фірташ похвалився в тому ж таки австрійському суді: "Головне, що ми отримали від зустрічі те, що хотіли: Порошенко – президент, Кличко став мером".
Порошенко теж дотримується пакту про ненапад. І зараз, через чотири роки після зміни влади, в Україні немає жодного серйозного наступу на інтереси Фірташа або активного розслідування кримінальних проваджень відносно нього. Більше того, завдяки діям уряду та військової прокуратури, а також бездіяльності Антимонопольного комітету, він посилює статус монополіста на ринку мінеральних добрив, оббираючи українських аграріїв, що платять за добрива від Фірташа навіть більший прайс, ніж олігарх продає на світові ринки.
Дмитро Фірташ
Про змови Порошенка з олігархами можна написати цілу книгу. Депутат-втікач Олександр Онищенко днями оприлюднив аудіозаписи, де, за його словами, Порошенко обговорює спосіб, як дозволити іншому олігарху часів Януковича Миколі Злочевському вийти сухим із води. Паралельно з'ясовується, що Злочевський в цей час постачає природній газ на підприємства з групи Порошенка.
Автентичність саме цієї розмови ще має підтвердити слідство. Але в чому я не маю сумнівів – це саме в таких методах управління Порошенком державою, яку він розглядає як бізнес-корпорацію, що має приносити йому стабільний заробіток.
Олігархи тут є партнерами для Порошенка, які за відступні можуть отримати зелену вулицю будь-яким своїм корупційним забаганкам. Цьому треба покласти край, бо всі їхні статки нажиті за рахунок несправедливого розподілу суспільних благ. Тому ми не маємо права згаяти шанс, та мусимо усунути корумпованих політиків на наступних виборах. Тільки так Україна матиме шанс у майбутньому.
Зараз автомобіль в анексованому Криму можна купити дешевше, ніж на підконтрольних Україні територіях, до того ж будь-який: новий з автосалону, чи вживаний.
Подробиці штурму під час анексії Криму: відверті спогади українських військових про те, хто атакував картографів та вбив українського прапорщика.
Прокуратура Криму підозрює Олену Одновол у державнй зраді: та агітувала голосувати за Путіна та збирала підписи під час виборів президента РФ в окупованому півострові.
Журналіст "Радіо Свобода" Дмитро Євчин.
Середній палець Гройсмана.
Декларації українських можновладців: Поплавський дивує.
Вершки української журналістики та політика.
Сумнівні заробітки Азарова.
"Майскіє" у терористів.
Про це він розповів в інтерв'ю для 24 Каналу.
"Я потрапив у КНДР хитрим способом записавшись у спільноту Чучхе – держана ідеологія Північної Кореї. Таким чином я зміг пробути 1 рік в країні і згодом отримав візу для в'їзду, а для виїзду потрібну отримувати окремо. На кордоні у нас забрали телефони", – розповів журналіст.
Він зазначив, що всю поїздку туристам намагалися показати, яка заможна країна і що інформація про злидні – це брехня.
Але їм не вдалося приховати цей жах: бідність, злидні, драконівський диктаторський режим. Ми зрозуміли, що на чолі держави стоять негідники, які пригнічують 20 мільйонний народ,
– згадав Євген Лауер.
Журналіст також розповів про вражаючі багатства диктаторів КНДР.
"Також нам вдалось відвідати музей подарунків Кім Ір Сену і Кім Чин Іру – це доволі укріплена споруда в 10 кілометрах від Пхеньяну і у ньому навіть був подарунок з України – булава від екс-міністра юстиції Лавриновича. Я бував у аналогічному музеї Чаушеску і з впевненістю можу сказати, що порівняно з корейськими диктаторами він – голодранець", – сказав Лауер.
У КНДР для іноземців безпечно, якщо він сидить мовчки, а якщо відкриє рота – то його можуть відправити на "перевиховання" від 1 до 10 років. Це тюремне перевиховання, яке включає у себе каторжні роботи,
– розповів журналіст відповідаючи на питання про безпеку перебування у КНДР.
Що думає Євген Лауер про переговори президентів КНДР і Південної Кореї – дивіться в інтерв'ю.
В УПЦ МП агітують вірян писати обурені листи Константинопольскому Патріарху.
У Львові пасажири заблокували рух потягів.
На фронті поранило трьох українських військових.
Як Дуров літачки пускав.
Непередбачувані інтерв'ю Кадирова.
Суворі уральські дівчата.
Панацея від хвороб для росіян.
Танки бруду не бояться.
Поліцейська реформа, яка повинна була суттєво скоротити чисельність та видатки на представників силових структур з одного боку, та підвищити ефективність роботи через перерозподіл функцій з другого, в українських реаліях перетворилась на фарс. Відтак маємо невтішний результат: видатки на Міністерство внутрішніх справ у 2018 році сягнули абсолютного максимуму за всі часи незалежності країни. Хоча спокою на вулицях це не додало.
Треба нагадати, що фундамент побудови поліцейської держави заклав ще президент-втікач Янукович. Він не довіряв військовим, пам'ятаючи революцію 2004 року, коли армія відмовилась розганяти Майдан та фактично стала на бік народу. Саме тому Янукович робив ставку на внутрішні війська та міліцію.
Новопризначений міліцейський керівник Захарченко впроваджував нову парадигму: внутрішні війська – це перш за все захисники влади, в тому числі приватного спокою Президента. І вони мають бути готовими виконати будь-який наказ. Результат такого підходу бачила вся країна вже у 2013, коли міліція застосувала зброю проти людей.
Сумно, проте новий президент країни лише продовжив цю справу. У 2013, за часів Януковича, на МВС витрачалось 15 мільярдів гривень. Цього року, за Порошенка, у чотири рази більше.
Нова поліція
Прикриваючись загрозою війни, протягом останніх років фінансування всіх силових структур зростало величезними темпами. Так бюджет Генпрокуратури з моменту початку війни зріс на 109%, Служби безпеки України – на 123%. Видатки на МВС у цьому році склали максимальні 64 мільярди. Бюджет Міністерства за часів Захарченка складав 4% бюджету країни. За Авакова – 7%. Хоча, на жаль, це не додає ефективності поліції.
За офіційними даними, кількість злочинів у минулому році зросла на 50 тисяч порівняно із 2012. Прихильники такого підходу часто наводять приклади інших країн, що перебувають у стані війни, демонструючи, що видатки на оборону мають бути великими.
Наприклад, оборонний бюджет Ізраїлю становить 12% бюджету країни. Тому 170 мільярдів гривень оборонного бюджету України – це нібито цілком правильно.
Тільки такі прихильники забувають сказати, що в тому ж Ізраїлі більша частина бюджету – це прямі військові видатки. Тобто, це витрати на утримання солдат, на їхню реабілітацію, на закупівлю нової зброї та амуніції, на ремонт військової техніки тощо.
Український же оборонний бюджет на половину складається з витрат на утримання численної армії чиновників, поліції та різних тилових служб. Видатки на Збройні Сили цього року складають всього 87 мільярдів гривень або 9% бюджету. Проте з них на розвиток озброєння та військової техніки закладено лише 16 мільярдів.
Ось і виходить, що на внутрішню армію влада витрачає стільки ж грошей скільки і на Збройні Сили. Хоча за фактом солдати на передовій, які щоденно ризикують своїм життям, забезпечені набагато гірше, ніж представники Нацгвардії, що охороняють мітинги провладних партій у Києві. І цю ситуацію можна і треба виправити. А саме: суттєво зменшити відсоток бюджетних видатків на утримання ГПУ та МВС.
Ліквідувати дублюючі функції, що є у МВС, ГПУ, СБУ та створити єдиний уніфікований орган з аналітичною функцією, який і буде займатись розслідуванням економічних злочинів.
Оборонний бюджет країни має прийматись окремо та він має бути прозорим. Яка державна таємниця в тому, скільки коштує танк, виготовлений в Україні, або огірок для солдата? Таємницею мають залишатися військові технології, а не витрати коштів платників податків, тобто кожного з нас із вами. Непрозору систему, побудовану "Укроборонпромом", треба ліквідувати разом із самим підприємством.
Та виникає ще одне питання: чому все ж таки сьогодні влада намагається будувати поліцейську державу? З ким вона готується воювати всередині країни?
Україна вже вивчила цей історичний урок. Жоден президент більше не зможе узурпувати владу та закритись поліцейськими щитами від власного народу. Як би йому цього не хотілось. Бо український народ цього вже ніколи не дозволить.
Щоб потрапити у дата-центр, де зберігаються персональні дані пацієнтів, потрібно пройти чотири рівні захисту. Окрім того, є ще захист від хакерів та збоїв системи.
Користувачі нашого центру – це банки. Ми обслуговуємо найбільші банки країни. Вони розміщують тут своє обладнання. Я думаю, це одна з найкращих рекомендацій безпеки,
– розповів генеральний директор дата-центру Максим Агеєв.
Сервери з інформацією
З пацієнтських даних – тут поки лише інформація, яку люди надають під час заповнення декларації з сімейним лікарем. Це паспортні дані, адреса й телефон.
Повноцінний перехід триватиме кілька років. У підсумку – лікарні позбудуться стосів паперів. Система міститиме всю медичну історію пацієнта. Чергу можна буде також зайняти в інтернеті.
До "електронного здоров'я" входить 10 медичних електронних систем. Поліклініка обирає зручну для себе. Це допоможе аналізувати рівень поширення хвороб та ефективніше розподіляти необхідні вакцини та сироватки по країні.
Більше – дивіться у сюжеті.
Як найближчим часом перевтілиться медична система України.
У храмах Московського патріархату роздають звернення до Варфоломія.
Уряд виділив по 100 тисяч гривень звільненим з полону.
Гай Річі побував у Києві.
Ось так виглядає звернення до Вселенського патріарха Варфоломія від Московського патріархату.
Звернення до Вселенського патріарха Варфоломія від Московського патріархату
Просять не визнавати автокефалію Православної церкви в Україні. Треба лише вказати свої прізвище, ім'я, по батькові та адресу проживання.
На території Києво-Печерської лаври такі бланки не роздають. А от у Запоріжжі парафіянам відкрито роздають бланки в Покровському кафедральному соборі. При вході до храму. Зібрані підписи нумеруються.
До речі, саме тут служить запорізький митрополит Лука, в миру Андрій Коваленко, який на п'ятому році війни, їздить частенько до Москви та окупованого Донбасу на зустрічі з місцевими церковникам. А у Хмельницьку навіть ціла друкарня взялася множити ці звернення. Увагу на це звернули у церкві київського патріархату.
У Московському патріархаті поки жодних пояснень не дають.
Відповідну інформацію оприлюднив начальник управління Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ Василь Кирилич у Twitter.
За його даними, о 02:30 29 квітня наступна група туристів вилетить з Єгипту.
Про те, що РПА не висуватиме свого кандидата, сповістив віце-спікер паралменту Едуард Шармазанов.
"Відбулася зустріч з екс-прем'єром Сержем Саргсяном і виконувачем обов'язків прем'єра Вірменії Кареном Карапетяном. За результатами зустрічі було ухвалено таке рішення. Усі ми погоджуємось, що це найкращий варіант для Вірменії, оскільки Республіканська партія керується виключно інтересами держави, а політична ситуація змінилася. У нас є час до 18:00 30 квітня. Наразі ми не знаємо, чи є інші кандидати на посаду прем'єра, крім Нікола Пашиняна", – зазначив він.
До слова, раніше представник РПВ Карен Карапетян наголошував, що висунення правлячою партією власного кандидата на виборах прем'єр-міністра Вірменії є неправильним кроком. Водночас виконувач обов'язків міністра юстиції Давид Арутюнян підкресював, що з нинішньої ситуації є можливим лише політичний вихід, а "інший сценарій стане небезпечним прецедентом", пише УНІАН.
Також повідомляється, що парламентська фракція центристської партії "Процвітаюча Вірменія" є готовою підтримати кандидатуру опозиціонера та лідера протестів Нікола Пашиняна. Зокрема, це підтвердив голова політсили Гагік Царукян, що раніше називався одним із можливих претендентів на крісло очільника уряду.
І розпочнемо ми цей сезон з п'яти народних депутатів, які володіють найбільшими грошовими активами. Найчастіше це готівка або кошти на банківських рахунках. Аналітику про них підготував громадський рух "Чесно".
Для зручності валютні активи, в тому числі криптовалюти, будемо переводити в гривні. Отже, перше місце – найгрошовитішого депутата займає – Олександр Урбанський, звичайно з "Блоку Петра Порошенка". Згідно з електронною декларацією, його грошові активи складають 2 мільярди 478 мільйони 676 тисяч гривень.
Олександр Урбанський
Грошові активи БППшника Урбанського – майже два з половиною мільярди гривень. Більшість грошей цей депутат зберігає у криптовалюті. Дуже зручно, бо користуватися нею можна цілком анонімно.
Звідки саме у нього стільки грошей коментувати Урбансьий відмовився, сказавши: "Дякую за небайдужість, але це приватна інформація, яку я не хочу розголошувати. Це не суперечить законодавству України, і це головне".
Ну, щодо законодавства Урбанський помиляється, бо як народний депутат, він мусить вказувати джерела походження свої грошей. Нам же головне – до найближчих виборів не забути цю його відповідь у стилі "не ваше собаче діло", і обов'язково проголосувати за Урбанського і весь "Блок Петра Порошенка".
Рухаємося далі. Почесне друге місце посів колега Урбанського по фракції "Блок Петра Порошенка" – Дмитро Голубов. Він новачок у списку найгрошовитіших народних депутатів. Грошові активи Голобова складають 2 мільярди 66 мільйони 431 тисяча гривень.
Дмитро Голубов
Нагадаю, де ви чули це прізвище. Голубов – це той депутат "Блоку Петра Порошенка", який взяв на поруки скандального мера Одеси, затриманого НАБУ за привласнення 180 мільйонів гривень.
Крім цього у 2005 році майбутній депутат від "Блоку Петра Порошенка" Дмитро Голубов кілька місяців провів у київському СІЗО. Тоді його звинуватили в незаконних діях з платіжними картками.
Голубову вдалося вийти сухим із води, бо на поруки його взяли народні депутати від "партії регіонів". А вже згодом найгуманніший український суд визнав його невинним. Суддів не переконали покази свідків і докази, надані правоохоронцями з США і Кіпру.
Слава українському суду – найгуманнішому суду в світі!
Третім найгрошовитішим народним депутатом є Ігор Котвіцький з "Народного Фронту". У його декларації нараховуємо 799 мільйонів 90 тисяч гривень. Котвіцький тримає кошти на рахунках, у готівці та в дорогоцінних металах.
Ігор Котвіцький
За ці зароблені в поті чола кошти депутат "Народного Фронту" полюбляє купувати божевільно дорогі речі, які закон зобов'язує його вказати в декларації: елітний одяг, годинники, а також меблі, посуд та люстри.
Наприклад, нагадаю про купівлю Котвіцьким шести предметів одягу за 600 тисяч гривень. Я не жартую. Народний депутат від "Народного Фронту" і бізнес-партнер міністра внутрішніх справа Авакова: купив дві куртки (одну – за 101 тисячу гривень, другу – за 174 тисяч гривень), костюм за 109 тисяч гривень, сумку за 95 тисяч гривень і пальто за 127 тисяч гривень.
От ви мені скажіть, що має бути в голові людини, яка купує собі куртку за сім тисяч доларів? Про що взагалі думає така людина? Чи може він хоч близько уявити реальні проблеми, з якими щодня зіштовхуються виборці "Народного Фронту". Відповідь більше ніж очевидна.
А ми рухаємося далі. Четвертим найгрошовтішим депутатом є Віталій Хомутиннік. Його грошові активи становлять 555 мільйонів 293 тисячі гривні. Цікаво, що більшість задекларованих коштів він позичив третім особам.
Віталій Хомутиннік
Хомутиннік, як і його колега Котвіцький, любить розкіш. Депутат задекларував 25 картин, 7 скульптур, понад 30 ювелірних виборів, а також вази, ікони та зброю – 4 карабіни та 2 рушниці. Щоправда, приватний розкішний літак вартістю 25 мільйонів доларів, яким Хомутиннік користується, у декларації він так і не вніс.
Ну і закриває нашу п'ятірку найбагатших народних депутатів В'ячеслав Богуслаєв зі скромними 552 мільйонами 394 тисячами гривень. Цікаво, що мільйонер не цурається повертати… навіть перевищення витрат у відрядженнях. Копійочка до копійочки, як-то кажуть.
В'ячеслав Богуслаєв
До речі, ви ж тільки не подумайте, що ці депутати – найбагатіші. Це зовсім не так. У верховній Раді є набагато заможніші люди. Просто на відміну від "жебраків" вище, вони вклали гроші у кампанії, цінні папери чи нерухомість, вартість яких часом врази перевищують згадані вище мільярди.
Мабуть, у вас виникло природне запитання – коли ж вони врешті-решт сядуть у тюрму? Відповім максимально чесно: без створення Антикорупційного суду – ніколи не сядуть. Більше того, без усвідомлення нами нашої, як виборців, відповідальності – ці люди і їх політичні сили знову потраплять у Верховну Раду.
І тоді, повірте мені, їх статки стануть ще більшими, а їх розкішний стиль життя – ще огиднішим. Але ж дідька лисого ми всі разом їм це дозволимо. Правда ж?
Що таке eHealth і як це працює в Україні.
У лікарні Кривого Рогу помер ще один постраждалий у ДТП за участю маршрутки.
Українські туристи, які напередодні застрягли у Єгипті, дісталися до України.
Тепер вони фактично керують боєм, тому їх навчають особливо ретельно.
"У військах європейських країн, наприклад, основну роботу виконують сержанти, а офіцери їх контролюють. І зараз хочуть зробити так, щоб сержант був головним і всі його слухались як основного командира", – зазначив військовослужбовець ЗСУ Олексій.
На практиці сержант керує відділенням з близько 10-ти людей, займається і бойовою підготовкою, і матеріальним забезпеченням.
Реформа результати вже дає. Бійці на передовій незадоволені хіба відсутністю наступальних дій, бо ж усім хочеться перемоги.
Війна на Донбасі
До слова, останніми тижнями на Донеччині все неспокійніше. За словами одного із військовослужбовців ЗСУ, наші позиції часто обстрілюють з кулеметів, але українські захисники також не дають ворогу розслаблятись.
"Протягом останнього місяця все частіше і частіше (стріляють – 24). Це стрілкотня, крупна стрілкотня з ДШК, ПКТ. Коли потрібно, ми даємо їм зрозуміти, що цього не варто! Що ми, як не як, вдома! А вони гості! І нахабніти не варто!" – розповів військовий Василь.
Більше – дивіться у сюжеті.
Частина українських туристів, які не змогли вилетіти з Єгипту у п'ятницю, 27 квітня, сьогодні вранці дісталися дому.
За минулу добу проросійські окупанти 61 раз обстріляли позиції ЗСУ, семеро українських захисників зазнали поранень.
Сьогодні Україна обирає голів територіальних громад. Волевиявлення відбудеться у 17 областях.
За попередніми підрахунками, у виборах зможуть взяти участь понад 260 тисяч виборців. Балотуються місцеві організації 30 політичних партій.
На дільницях вже зафіксували типові порушення виборчого законодавства, повідомив у прямому ефірі 24 Каналу голова Комітету виборців України Олексій Кошель.
"Наразі представники нашої організації фіксують типові порушення виборчого законодавства, зокрема, затримка відкриття виборчих дільниць. Нам відомо про два таких факти. Ці дільниці відкрились із затримкою у півгодини, відтак кілька десятків людей просто пішли, не проголосувавши. Також фіксуємо факти незаконної агітації, порушення таємниці голосування, видачу бюлютенів без документів, що засвідчують особу. Проблемою номер один на сьогодні став підкуп виборців у сумнозвісній Кілійській ОТГ. З цього приводу правоохоронці вже відкрили кримінальне провадження проти офіційного спостерігача від партії "Батьківщина", який мав низку матеріалів із персональними даними виборців", – зазначив він.
Імена обраних голів оприлюднять 4 травня, депутатів – 9-го.
Організатори акції розраховували на масовий мітинг, проте прийшли підтримати Савченко лише три десятки людей, передає кореспондент 24 Каналу у прямому ефірі.
Мітингувальники тримали в руках плакати і скандували "Надія є! Надії волю!".
На акції була присутня матір Надії Савченко та її сестра Віра. За словами останньої, бачила депутатку тиждень тому. Віра Савченко стверджує, що Надії наразі необхідні препарати для розрідження крові через те, що вона вже понад місяць голодує. А також закликали людей прийти на наступний мітинг, який запланований на 20 травня. У цей день збігає термін запобіжного заходу, обраного депутатці ще у березні. Мітингувати хочуть під будівлею суду та СІЗО.
Окрім Києва, подібні акції анонсувались у Львові та Харкові.
У чому підозрюють Надію Савченко? У змові з терористичною організацією так званою "ДНР" та підготовці масштабного теракту в центрі Києва, а також у спробі повалення конституційного ладу та захоплення державної влади.
Згідно з інформацією ГПУ, за допомогою арсеналу зброї, привезеної з окупованих територій, Савченко з екс-переговірником Володимиром Рубаном планували вбивства Порошенка, Турчинова, Авакова, а також підрив будівлі Верховної Ради та обстріл прилеглих будівель.
Частина українських туристів, які не змогли вилетіти з Єгипту у п'ятницю, 27 квітня, сьогодні вранці дісталися дому.
У лікарні Кривого Рогу помер 11-й постраждалий у ДТП за участю маршрутки.
В Одесі відзначили 100 років створення Військово-морських Сил України.
З Києва більше доби не можуть долетіти до єгипетського курорту.
Фронтові зведення: 61 обстріл, 7 поранених.
Вибори до ОТГ.
Про це у прямому ефірі 24 Каналу розповіла кореспондентка Марина Савченко.
Раніше повідомлялось, що на Херсонщині знайшли мертвим керівника райвідділення поліції. Наразі стали відомими деталі його смерті.
Відомо, що начальник Горностаївського відділення поліції ще з вечора припинив відповідати на дзвінки своїх підлеглих. Його вирішили не турбувати, думаючи, що людина просто втомилася. Проте, коли керівник не прийшов на роботу 29 квітня, за місцем його мешкання викликали слідчо-оперативну групу, яка і виявила загиблого.
Відомо, що офіцер повісився на двох ременях на зйомній квартирі. До Горностаївки приїхав буквально два місяці тому, відколи очолив районне відділення поліції. За Русланом Бабичем не було помічено якихось скандалів. Відомо, що до реформи він довгий час очолював ДАІ міста Херсона,
– розповіла кореспондентка.
Також відомо, що інцидент був у його попередника на даній посаді, який загубив флешку із секретною інформацією. Після чого на посаду заступив Руслан Бабич. Сам загиблий характеризувався позитивно. І для його колег – це шок, що він наклав на себе руки. Також невідомо, чи існує передсмертна записка.
Кримінальне провадження за фактом загибелі офіцерарозслідують його колеги з обласного управління Національної поліції в Херсонській області.
Нагадаємо, раніше повідомлялось, що на Херсонщині знайшли мертвим керівника райвідділення поліції
Пригоди українських туристів в Єгипті.
На Херсонщині керівник райвідділення поліції вчинив самогубство.
Ситуація на фронті.
Політики, олігархи, бізнесмени та зірки. А поруч з учнями – охорона. Це типове перше вересня у Кловському ліцеї Києва. Чим приваблює це місце еліту країни? Ліцей державний, тож навчання, де-юре, безкоштовне. Вигідне розташування – центр столиці, урядовий квартал. Тож чадо на уроки можна завести, ідучи на роботу.
Потрапити сюди, навіть якщо ти мешкаєш поруч, завдання не з простих, не на камеру розповідають колишні учні. З цього року правила гри змінюються. Тепер у пріоритеті ті, хто офіційно живе поруч.
Було дуже багато скарг від батьків на ці ліцеї та гімназії, коли вони бачать цю школу з вікна, і не можуть в неї потрапити,
– прокоментувала можливість навчатись в елітних закладах радниця міністра освіти і науки Оксана Макаренко.
Також право першості мають діти працівників школи та ті, у кого вже старші брат чи сестра там навчаються. Але чи будуть дотримуватись нових правил у елітних навчальних закладах?
У Кловському ліцеї спершу ведуть на екскурсію. Учні молодших класів навчаються у окремому корпусі. У першачків є ігрова кімната та кімната відпочинку з ліжечками. Розповідають, крім дітей можновладців, граніт науки тут гризуть і діти з сусідніх будинків. Олена Гоголь, голова кафедри початкових класів Кловського ліцею, зазначала, що в кожному класі були діти з мікрорайону. Ліцей називають родинним. Тобто, своїх дітей випускники також ведуть сюди на навчання, деякі залишаються тут працювати.
"Особисто в моїй родині це вже булде 5-те покоління, яке закінчує цю школу", – розповіла мама майбутньої першокласниці, випускниця та вчитель Кловського ліцею Ніна Начкебія.
Відмовлятись від традиції, хоч це і пряме порушення правил міністерства ліцей не збирається.
"Наша школа існує з 1900 року з великою ітсорією, великими традиціями, і тому випускники підтримують ці традиції. І, звичайно, другими йдуть діти випускників", – зазначила Олена Гоголь, голова кафедри початкових класів Кловського ліцею.
У департаменті освіти про рішення, яке школа прийняла ще взимку, вперше чують.
Я такої ідеї ще не чула. Ми вважаємо в департаменті, що все-таки потрібно довіряти педадогічному колективу. Вони мають право на якісь свої думки щодо прийому того хто у них навчався,
– запевнила директор департаменту освіти Києва Олена Фіданян.
У ліцеї таких досі не порахували, це за них це зробили у міністерстві.
"Там на території облуговування проживає аж 11 людей. Решта – вільні місця, і туди буде проводитись жеребкування", – сказала радниця міністра освіти і науки Оксана Макаренко.
Жеребкування відбуватиметься після зарахування тих, хто має право на першочерговий вступ. Його проводитимуть, якщо у школі залишаться вільні місця.
Роздавали курчат, дрова та запізно відкривали дільниці – такі порушення на виборах в об'єднаних територіальних громадах зафіксували в Комітеті виборців України.
На одній із виборчих дільниць на Харківщині за 20 хвилин до початку виборів уже зібрались охочі проголосувати.
"О 8 ранку відкрилася дільниця, цей час люди приходять голосують. Усе спокіно. СКЛ Процедура не змінюється. Люди голосують тільки за паспортом, якщо ІД-картка, то потрібно з собою ще витяг, щоб ми могли звірити прописку", – розповіла секретар виборчої комісії ділянки № 630856 Катерина Восканян.
До нової пісочинської об'єднаної територіальної громади входить саме смт Пісочин та ще чотири села.
Об'єднані територіальні громади, які зараз створюються в Україні, – це хороша справа. І найголовніше, що будуть якісь кошти, які вони зможуть витрачати не кудись-там, а конкретно на територіальні ділянки, за якими вони закріплені,
– прокоментував виборець Микола.
Щоправда, про те, що відтепер їхні обранці представлятимуть інтереси не тільки Пісочина, а і кількох населених пунктів довкола, знають не всі. Тому голосують, як звикли, за селищного голову та депутата.
"Чесно кажучи, ні. Тому що особливого такого роз'яснення серед населення не було. Розуміємо, що обираємо якби голову нашої селищної ради. Але особливо різниці не розумію. Не знаю", – сказала виборець Віта Кушнєрєвіч.
Місцеві виборці обирають одного депутата з 17 кандидатів та голову об'єднаної громади – із 4. Цікаво, що одному з претендентів на посаду голови всього 20 років. Багато людей про кандидатів дізнаються вже на дільниці зі стендів. Від майбутньої влади пісочинці очікують вирішення кількох проблем – це ремонт доріг, впорядкування вивезення сміття та відкриття садочків. Останнє – це питання нагальне. Смт розташоване всього за кілька кілометрів від Харкова, тож райони Пісочина активно розбудовують, і кількість населення зростає.
"Проблема з садочком. Я от звернулась в дитячий садок, і в цьому році я навряд потрапляю. А мені потрібно виходити на роботу", – запевнила виборець Світлана Нєйчева.
Голосування на цій ділянці станом на обід проходило спокійно, єдине, спостерігачі cклали акт про зауваження кандидату в депутати. А ось на іншій Пісочинській діляниці зафіксували порушення.
Були порушені саме права офіційних спостерігачів. Їх не допустили на підготовче засідання. Підготовче засідання було розпочато пізніше зазначеного законодавством терміна, виборча дільниця відкрилася з запізненням на 15 хвилин. По даному факту складено правопорушення,
– зазначив представник ВГО "Ліга виборців" Дмитро Ярощук.
У комітеті виборців України кажуть: порушення на цих виборах типові. Затримували відкриття, продовжували агітацію, видавали бюлетені без паспортів та порушували таємницю голосування. Були і факти підкупу виборців. Так в Кілійській громаді на Одещині затримали спостерігача, який збирав дані про місцевих мешканців для скупки голосів.
Виборцям безкоштовно роздавали дрова для опалення, курчат. Кандидати-самовисуванці і власники магазинів роздавали безкоштовний алкоголь, і так далі. Укладання так званих угод із виборцями, коли виборець ставить свій підпис, де зобов'язується проголосувати за ту чи іншу політичну силу,
– ствердив голова Комітету виборців України Олексій Кошель.
У комітеті виборців кажуть, що ця кампанія найбільш масштабна за кількістю підкупів. Таких фактів зафіксували понад 20, а для невеликої кількості дільниць – це багато. Правоохоронці відкрили кримінальні провадження у 5 областях.
