Жовтеня – така собі личинка піонера. Ними автоматично ставали учні 1-3 класів. Прийом до лав жовтенят відбувався у жовтні (ну а коли ж іще) і супроводжувався традиційними радянськими урочистостями. Жовтенята мали сумлінно виконувати 5 правил, затверджених Центральним комітетом комсомолу.
Ще один обов'язок усіх "нормальних" жовтенят – гордоносити на грудях свій головний атрибут – значок у вигляді зірочок, які були 2-х типів.Прийом у жовтенята не обходився і без полум'яних промов ветеранів війни чи героїв соцпраці.
Відбувши від дзвінка до дзвінка 3 класи, жовтенята переходили в нову фазу комуністично-ідеологічного виховання – ставали членами всесоюзної піонерської організації імені леніна. В піонери приймали вже не автоматично і не всіх одразу, як у жовтенята. Право вдягнути піонерську червону краватку в числі перших треба було заслужити.
І хоч членство в піонерській організації формально було добровільним, рано чи пізно туди приймали всіх без винятку. Вступ до лав піонерів пафосно називали "посвятою". Пафос дитячих промов, завчених на зубок, просто-таки зашкалював. Ну і завершальний акорд – скласти праву руку в салюті і виголосити піонерський девіз.
За формальними ознаками піонерія – копія скаутського руху, що виник на початку 20 століття у Великобританії. Атрибутика, структура, організація у вигляді ланок і загонів – усе це злизано з західних зразків. Зрештою, як і саме слово "піонер". Так називали американських першопрохідців, які заселяли нові землі. Єдине, що суттєво відрізняло піонерів від їхніх колег із капіталістичного світу – це обов'язкове членство й тотальна радянська ідеологізація.
"Юних будівників комунізму", як тоді називали піонерів, можна було легко ідентифікувати за яскраво-червоною трикутною краваткою. Ну а деякі краватки перетворювалися на інший предмет гардеробу. Недостатньо було просто накинути краватку на шию. Існував єдиний стандарт вузла. І хоч носіння краватки – обов'язок кожного піонера, цього правила дотримувалися далеко не всі. Ще один піонерський атрибут, який нині видається кумедним і дещо недолугим, – це пілотка.
Ну і який же піонер без шкільної форми? Колективістський принцип у всій красі. Школярі мали виглядати ідентично. Не приведи господи, щоби хтось виділявся з натовпу. І була ще коричнева, яку ніхто не любив. Закривати очі на відсутність шкільної форми почали наприкінці 1980-х років. Ідеальний піонер – завзятий, активний і цілеспрямований. Допомагає жовтенятам і слухається піонервожатого.
В кожному місті працювали будинки чи палаци піонерів. Існувала й розгалужена мережа піонерських таборів. З загонами, дружинами, піонервожатими і девізами.
Про справжній культ піонерів героїв, на яких мав рівнятися кожен радянський школяр – дивіться у програмі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий