Поліцейська реформа, яка повинна була суттєво скоротити чисельність та видатки на представників силових структур з одного боку, та підвищити ефективність роботи через перерозподіл функцій з другого, в українських реаліях перетворилась на фарс. Відтак маємо невтішний результат: видатки на Міністерство внутрішніх справ у 2018 році сягнули абсолютного максимуму за всі часи незалежності країни. Хоча спокою на вулицях це не додало.
Треба нагадати, що фундамент побудови поліцейської держави заклав ще президент-втікач Янукович. Він не довіряв військовим, пам'ятаючи революцію 2004 року, коли армія відмовилась розганяти Майдан та фактично стала на бік народу. Саме тому Янукович робив ставку на внутрішні війська та міліцію.
Новопризначений міліцейський керівник Захарченко впроваджував нову парадигму: внутрішні війська – це перш за все захисники влади, в тому числі приватного спокою Президента. І вони мають бути готовими виконати будь-який наказ. Результат такого підходу бачила вся країна вже у 2013, коли міліція застосувала зброю проти людей.
Сумно, проте новий президент країни лише продовжив цю справу. У 2013, за часів Януковича, на МВС витрачалось 15 мільярдів гривень. Цього року, за Порошенка, у чотири рази більше.
Нова поліція
Прикриваючись загрозою війни, протягом останніх років фінансування всіх силових структур зростало величезними темпами. Так бюджет Генпрокуратури з моменту початку війни зріс на 109%, Служби безпеки України – на 123%. Видатки на МВС у цьому році склали максимальні 64 мільярди. Бюджет Міністерства за часів Захарченка складав 4% бюджету країни. За Авакова – 7%. Хоча, на жаль, це не додає ефективності поліції.
За офіційними даними, кількість злочинів у минулому році зросла на 50 тисяч порівняно із 2012. Прихильники такого підходу часто наводять приклади інших країн, що перебувають у стані війни, демонструючи, що видатки на оборону мають бути великими.
Наприклад, оборонний бюджет Ізраїлю становить 12% бюджету країни. Тому 170 мільярдів гривень оборонного бюджету України – це нібито цілком правильно.
Тільки такі прихильники забувають сказати, що в тому ж Ізраїлі більша частина бюджету – це прямі військові видатки. Тобто, це витрати на утримання солдат, на їхню реабілітацію, на закупівлю нової зброї та амуніції, на ремонт військової техніки тощо.
Український же оборонний бюджет на половину складається з витрат на утримання численної армії чиновників, поліції та різних тилових служб. Видатки на Збройні Сили цього року складають всього 87 мільярдів гривень або 9% бюджету. Проте з них на розвиток озброєння та військової техніки закладено лише 16 мільярдів.
Ось і виходить, що на внутрішню армію влада витрачає стільки ж грошей скільки і на Збройні Сили. Хоча за фактом солдати на передовій, які щоденно ризикують своїм життям, забезпечені набагато гірше, ніж представники Нацгвардії, що охороняють мітинги провладних партій у Києві. І цю ситуацію можна і треба виправити. А саме: суттєво зменшити відсоток бюджетних видатків на утримання ГПУ та МВС.
Ліквідувати дублюючі функції, що є у МВС, ГПУ, СБУ та створити єдиний уніфікований орган з аналітичною функцією, який і буде займатись розслідуванням економічних злочинів.
Оборонний бюджет країни має прийматись окремо та він має бути прозорим. Яка державна таємниця в тому, скільки коштує танк, виготовлений в Україні, або огірок для солдата? Таємницею мають залишатися військові технології, а не витрати коштів платників податків, тобто кожного з нас із вами. Непрозору систему, побудовану "Укроборонпромом", треба ліквідувати разом із самим підприємством.
Та виникає ще одне питання: чому все ж таки сьогодні влада намагається будувати поліцейську державу? З ким вона готується воювати всередині країни?
Україна вже вивчила цей історичний урок. Жоден президент більше не зможе узурпувати владу та закритись поліцейськими щитами від власного народу. Як би йому цього не хотілось. Бо український народ цього вже ніколи не дозволить.
Комментариев нет:
Отправить комментарий