: Коли українці зможуть сплачувати адекватні ціни за комуналку: в НАБУ взялись за справу

Опалювальний сезон позаду і можна трохи розслабитись: платіжки незабаром приходитимуть без шалених сум за тепло. Але проблему тарифів, які ми сплачуємо, це не вирішить. Ми знову згадаємо, скільки доведеться сплачувати, з жовтня. А у набат треба бити вже зараз.

Ми платимо за тепло та газ в наших оселях за європейськими цінами, хоча здебільшого споживаємо вітчизняний ресурс, вартість якого незрівнянно менша.

Зокрема й формулі "Роттердам+" , через запровадження якої усі ми раптом почали платити утричі більше за тепло. Коротко нагадаю: в основі тарифу - закупівельна ціна вугілля в Роттердамі, плюс витрати на його доставку. Потім це імпортне вугілля теплогенеруючі компанії перетворюють на електрику та тепло.

І от цією формулою, яку запровадив НКРЄ КП вже рік займається НАБУ та Генпрокуратура. Адже за даними слідчих, насправді, замість роттердамівського вугілля на ТЕС, які здебільшого належать компанії ДТЕК Ріната Ахметова, постачалось вугілля з окупованої Донеччини та Росії. Експерти навіть називають неймовірну суму – приблизно 25 мільярдів переплати, завдяки віртуальній формулі. Навар пана Ахметова очевидний.

Рінат Ахметов

Рік триває слідство, і прогнозів щодо термінів, а головне – результатів його завершення нема. І поки формула не скасована, платитимемо і далі. Тепер детективи НАБУ взялися за іншу формулу-близнючку Роттердама – "Дюссельдорф+". Вона стосується ціни на газ. І тут така сама історія. Цю формулу Кабмін запровадив навесні 2016 року. Тариф на газ, який доходить до наших осель прив'язали до вартості газу в німецькому газовому хабі "Дюссельдорф", додали витрати на його транспортування до України.

Отже, оптову ціну природного газу для України встановили на рівні 4 900 гривень за 1000 кубометрів. За такою ціною НАК "Нафтогаз України" продає паливо облгазам. Але в процесі доставки до споживача, плюс ПДВ, його ціна досягає майже 7 тисяч гривень за 1000 кубометрів. І цей тариф також мав зрости від 1 квітня 2018 року, і це визначав ще один урядовий документ.

У березні 2017 року під тиском МВФ Кабмін ухвалив постанову № 187, згідно з якою ціна на газ мала бути переглянута у бік зростання. Але Уряд Гройсмана це рішення відклав. Незабаром вибори, і нікому не хочеться гнівити електорат. Але і до спроб підвищити дюссельдорфський тариф із ним не все було не так вже й чисто-гладко. Трохи математики.

Населення України здебільшого споживає газ вітчизняного виробництва. Середня річна потреба – приблизно 17 мільярдів кубів. У вітчизняних надрах ми теж маємо газ та навіть цілу державну компанію "Укргазвидобування". На початку цього року вона навіть вихвалялася тим, що за підсумками 2017 року побила усі власні рекорди за 24 роки – видобула 15 мільярдів природного газу.

Виходить, якщо "Укргазвидобування" здана викачувати із українських надр левову частину необхідного для населення газу, то для повного щастя нам не вистачає лиш двох-трьох тисяч кубів. Їх то держава й дозакуповує в Європі, за європейською ціною та витрачає додаткові гроші на транспортування.

Так от, платимо ми по євротарифах не лише за ті кілька додаткових пару-трійку мільярдів, яких нам бракує, а й за той самий рідненький український газ, видобутий на нашій території. Нонсенс – так! Реалії нашого життя - так! І саме тому НАБУ взялося за розслідування. Адже за вже згаданим вище рішенням Кабміну "Нафтогаз України" закуповував газ в "Укргазвидобування" та "Чорноморнафтогазі" за євротарифом в майже 5 тисяч гривень за 1000 кубів. І це без ПДВ.

Слідчі наголошують на тому, що така ціна нічим не обгрунтовувалась і не підтверджувалась фактичними витратами. Але ж усі ми дружно сплачували комунальні послуги за завищеними тарифами. Адже відомо, що між "Нафтогазом" і "Укргазвидобуванням" було укладено два договори купівлі-продажу газу для задоволення потреб населення на загальну суму майже 99 мільярдів гривень. Чи можете ви собі уявити, якою при таких сумах може бути маржа?

Порушення очевидні, адже меморандум між МВФ та Мінфіном передбачав проводити корекцію ціни на газ кожні півроку, починаючи з 1 квітня 2017 року. Мова про так званий газовий паритет, тобто тариф, мав виводити середню ціну газового коктейлю з вітчизняного та європейського газу для населення. Звісно - він мав би бути меншим. А ми і дотепер платимо за найвищою планкою.

Дюссельдорфська формула насправді не виникла нізвідкіля. Вона народилась з ідеї запровадити для України ринок газу. Але вийшло, як у відомій приказці: балакали-балакали, сіли і заплакали.

За первинним задумом відкриття ринку для інших постачальників газу, європейських компаній, мало б дати Україні право вибору та звести нанівець залежність від російського "Газпрому". По-друге, вибір мав отримати і споживач обрати того постачальника газу на внутрішньому ринку, в якого конкурентніша ціна. А бодай в когось із вас вибір є?

Дмитро Фірташ

Три чверті газзбутів та облгазів по всій Україні – це монополія олігарха Дмитра Фірташа. Про який внутрішній ринок газу для населення може йти мова? І на останок: захмарні ціни на комуналку не просто роздягають народ. Вони відбиваются і на бюджеті країни. Адже Уряд однією рукою, по суті, встановлює євротариф на газ власного виробництва, другою покриває витрати на нього для зубожілого споживача. То хто більше програє в цій ситуації?

Отже, ситуація на ринку комунпослуг вже дійшла абсурду. І чимдалі, то складніш буде розплутувати клубок усіх цих проблем.