: Одна історія. Як у Середньовіччі знищували "салемських відьом"

8 лютого 1692 року лікар міста Салема оголосив діагноз, з якого почалася історія процесу над "салемськими відьмами". Охоплені релігійною історією люди прагнули винищити усіх підозрюваних у чаклунстві.

У Західній Європі жертвами полювання стали десятки тисяч людей. Найбільш гучною була історія суду над "салемськими відьмами".

Салем був заснований 1629 року англійськими колоністами-пуританами. Місто не вирізнялося нічим особливим посеред інших американських селищ. Пуритани були глибоко віруючим населенням, тож всілякі лиха та неприємності, які з ними ставалися, вважали підступами диявола, що діє через підручних. Підручними називали людей, які начебто мали хист до чаклунства, тож за прихильність до магії засуджували на смерть.

Сучасне місто Салем, штат Массатчусетс

Загалом життя у місті було тихим та спокійним. Аж поки до одного дня, у січні 1692 року, у доньки і племінниці місцевого пастора Семюела Перріс – дев'ятирічної Елізабет Перріс і дванадцятирічної Ебігейл Вільямс виявили симптоми невідомої хвороби. Дівчата кричали, видавали дивні звуки, ховалися під меблями, їхні тіла викручувало у незвичайні пози. Коли пастор намагався читати дівчаткам молитви, вони кричали та затуляли собі руками вуха.

Через кілька днів такі ж симптоми виявили ще у декількох дівчаток, подруг Елізабет і Ебігейл. Місцевий лікар сказав, що усі дівчата стали жертвами чаклунства.

Винуватицю знайшли швидко: в будинку Перріс служила рабиня на ім'я Тітуба. За деякими даними, її привезли з Барбадосу. Дівчата зізналися, що Тітуба розповідала їм про чаклунство. Тим часом кількість дівчаток з невідомим недугом збільшувалася, вже згодом їх стало 7. Жителі Салема зробили висновок: Тітуба діяла не сама.

Щоб змусити жінок зізнатися над ними почали ставити різні соціальні експерименти. Перед однією з них посадили дівчаток і змусили дивитися їм у вічі. Дівчата тут же починали кричати і корчитися. Для суддів це було переконливим доказом винуватості. Згодом затриманих звинуватили у стосунках з дияволом: зокрема, у навроченнях, зустрічах з перевертнем і польотах на мітлах.

Інквізиція над відьмами

На щастя, у місті були люди, які від початку не повірили у всю цю історію. Казали, що дівчата вигадали усе і, якщо дати їм волю, то усе місто стане дияволами та відьмами. Такі слова налякали дітей, і вони вирішили зізнатися, що усе вигадали.

Якось дванадцятирічна Анна Путнам заявила, що їй явився привид священика, який душив і лякав її, і назвала ім'я: Джордж Берроуз. Джордж був реальною особою, шанованою людиною. Однак, затримані, яких на той час було близько 30 осіб, стали давати проти нього свідчення.

Його звинувачували в тому, що він нібито літав з дівчатами на вершину гори, щоб змусити їх присягнути дияволу. Також говорили, що він організовував шабаші відьом, наводив наклеп на солдатів, які внаслідок цього потерпали від поразок у битвах з індіанцями.

Уже наступного місяця, того ж року розпочався суд у справі "салемських відьом". 2 червня пролунав перший смертний вирок, винесений жінці похилого віку Бріджит Бішоп. Її повісили 10 червня. Наступного місяця стратили ще декількох. 5 серпня черга дійшла до Джорджа Берроуза.

Процес знищення відьом

Відтак сталася ще одна історія. Звинуватили у чаклунстві 80-річного фермера Жилю Корі. Той категорично відмовлявся визнавати провину, тож проти нього застосували тортури.

На груди Корі поклали важкі камені, і він повільно помирав під їх вагою. Катування тривало два дні, але чоловік помер, так і не визнавши вини. На наступний день його дружину, Марту Корі, і ще 7 людей повісили.

Масовий психоз поширився і на сусідні міста, там почалися свої процеси. Для викриття відьом запрошували дівчат з Салема. Таке життя стало лякати навіть тих, хто спочатку ініціював процес. Губернатор Массачусетса Вільям Фіпс, вражений усім, що відбувається, ввів заборону на винесення смертних вироків, а потім і арешти. Подейкують, що зробив він це з особистих причин: дівчата звинуватили у чаклунстві його дружину.

З-під варти звільнили 28 осіб, але самих дівчат чекала гірка доля. Навколишні їх боялися, намагалися триматися якнайдалі. Лише одній з них вдалося вийти заміж і створити сім'ю. Тільки через 14 років Анна Путнам, яка відправила на шибеницю Джорджа Берроуза, розкаялась у своїх словах і просила прощення у Бога через листи.

Із плином часу влада Салема вирішила, що далі жити з такою славою не можна, і перейменували місто в Денверс. Це, до речі, призвело до плутанини, оскільки в США і сьогодні існує місто Салем. Щоправда, ніякого стосунку до відьомської справи воно не має, але це вже зовсім інша історія.

Більше про справу "салемських відьом" – дивіться у програмі.