: Одна історія. Чому Клод Моне знищив дві сотні своїх полотен

Клод Моне – художник, що жив на зламі століть. В історію він увійшов не лише як людина, яку плутають з його колегою і земляком Едуардом Мане. Саме Моне вважають засновником імпресіонізму. І хоча спершу революційний стиль не сприймали, і художник жив буквально у злиднях, наприкінці 19 століття публіка прийняла манеру Моне і означила його зачинатилем напрямку.

Змалку Клод малював карикатури на вчителів. Ці шаржі подобалися його однокласникам. 

"Я прикрашав палітурки моїх підручників і зошитів фантастичним дизайном, і представляв особливості моїх вчителів в анфас або в профіль", – пише Моне у автобіографії, яку 1900 року опублікувала газета "Le Temps".

Так до 17 років Моне став досить відомим у місті карикатуристом і почав брати гроші за портрети. Тоді його помітив пейзажист Ежен Буден. Та Моне уникав зустрічей з ним: йому не подобалися картини художника. Але перше враження виявилося помилковим. Скоро Буден стане для Моне учителем і покаже початківцю основні прийоми живопису з натури.

Клод Моне у зрілому віці

Коли помирає мати Моне, він вирішує переїхати до Парижа і стати великим художником. Батько був категорично проти: живопис здавався йому дурним заняттям, і він хотів, щоб син працював у сімейній лавці. Тільки завдяки підтримці Будена і тітки Моне переїзд відбувся. Вчився юний художник спершу у Академії Шарля Сюісса. Потім поїхав в Алжир на службу з Першим полком африканських стрільців, де провів два роки, вивчаючи незнану до того природу із винятковими південними кольорами. Після повернення доєднався до Академії Глейра. Батько хотів бачити Моне в майстерні, під наглядом відомого майстра.

"Мені не подобалося там вчитися, але це був єдиний спосіб отримувати від батька і тітки кошти на прожиття", – писав Моне.

Щоб надалі заробляти на життя і не залежати від сім'ї, Моне вирішив продавати картини. Для цього потрібно було виставлятися в Салоні, де перевагу надавали ідеалізованому академізму і полотнам на історичні теми. Моне ж творив реалістчні пейзажі.Під страхом розорення старий Глейр закриває свою майстерню, Моне разом з друзями їде з Парижа до міста Шаї-ан-Б'єр під Фонтенбло. Там Моне пише відомий портрет своєї коханої Камілли Доньєс "Жінка у зеленому". Полотно виставляли в Салоні, публіка і критики його радо прийняли.

У автобіографії художник згадує, як ставився до небаченого раніше стилю його сучасник, і, певно, конкурент Мане: "Мане експериментував тільки потім, після мене. Його картини були ще зовсім звичайними , і я до сих пір пам'ятаю презирливість, з якою він говорив про мої починання". Художник також описує момент, коли його колегу Мане вітали за полотно, яким виявилася "Жінка в зеленому" Моне. Проте не факт, що ця частина автобіографії написана Моне відображає реальність - про що попереджають на початку автори публікації.

Частина роботи "Жінка в зеленому"

Незважаючи на успіх, Моне невдовзі опинився в скрутному фінансовому становищі. Коли кредитори хотіли забрати за борги його картини, Моне наважився знищити дві сотні своїх полотен.

Хто надихнув художника продовжувати роботу і шукати свій власний стиль – дивіться у програмі.