Купівля машини для радянського громадянина – це щонайменше 5 років у черзі, а отримати гараж – ну десь стільки ж. Якщо якимось дивом на автівку вистачило грошей і головне терпіння, тоді починався новий квест – знайти для неї укриття. Тому на щасливчиків, які раптом і машинку пригнали і гаражиком обзавелися та ще й поза чергою, дивилися з підозрою.
У будь-якому випадку отримання гаража – це велике свято і спогади на все життя.
"Я пам'ятаю свої емоції, коли я ще був малим і батько прийшов додому і повідомив, що у нас буде гараж. Було таке відчуття, ніби ми виграли джекпот", – розповів президент Київського міського автомотоклубу Сергій Малик.
Цей супер-приз зазвичай розташовувався кілометрів так 5-6 від дому. Добиратися до машини доводилося, наприклад, велосипедом чи навіть автобусом.
Ти живеш в одному місці, а гараж у тебе десь на іншому канці, проте він у тебе є. Гараж вносив серйозну корективу в "таймінг", адже в тебе є гараж і тобі туди треба ще їхати, і це ціла подія. Подорож в гараж,
– зауважив Малик.
І так мандрувало пів твого міста чи району, члени того, що й ти, гаражного кооперативу. Об'єднання щасливих власників спочатку діляночок під гаражі, а потім і самих малих архітектурних форм.
Залишити машину біля дому – не варіант, тому існували компактні форми гаражів: у народі – "ракушки". Більш просунутий варіант – металева коробка, а найбільше цінувався цегляний. Тоді нікого не хвилювали такі дрібнички, як щоденний виїзд і заїзд у гараж. Вважалося, що машина має ночувати лише під дахом.
Якщо машини нема – теж не біда. Є гараж – знайдеться і транспорт. Поява колісного транспорту у сім'ї часто більш очікувана подія, ніж народження дитини, тож і охороняли гаражі ретельніше, ніж квартири.
Які цікаві речі можна було віднайти в гаражах – дивіться у програмі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий