Для посадки йому вистачає й 600 метрів, а були випадки, коли задовольнялись і половиною від цього.
Керівництво Радянського Союзу розуміло, що для протяжних територій Крайньої Півночі потрібен особливий літак. У 1982 році його розробку довірили конструкторському бюро імені Антонова, адже за основу брали його ж дітище – Ан-72.
Ан-72
Киянам потрібно було продумати 2 моменти – щоб літак справно працював навіть при - 60 градусах і з легкістю сідав навіть на льодові та снігові аеродроми. Для цього потрібно було підвищити підіймальну силу, тож "Антонов" прийняв рішення розмістити двигуни над крилами. У народі його прозвали Чебурашкою.
Уже за рік в ангарах Києва зібрали перший експериментальний зразок. Попереду було кілька років випробувань – спочатку заводських, потім у реальних умовах Півночі, але в цей план несподівано втрутиться невдала експедиція полярників на чолі з мандрівником Дмитром Шпаро. Через велику кількість тріщин, які треба було долати вплав, кілька учасників отримали серйозні обмороження, їх потрібно було терміново евакуйовувати на Велику Землю. Але чим?
Експедиція Дмитра Шпаро
Навіть якщо прилетіти до крайнього аеропорту на материку, до полярників залишалося ще 1650 кілометрів. До того ж, біля станції утворилася тріщина, яка розколола злітну ділянку – пілотам залишалось усього 600 метрів. Для жодного радянського літака це не було до снаги. Надію покладали на єдину модель Ан-74. Задум, утім, був небезпечний – ніхто не знав, як себе поведе літак і чим закінчиться рятувальна операція, але інших варіантів не було. У міністерствах довго вагались, але таки дали дозвіл.
14 березня 1986 року за бортом була чудова погода: -36 градусів та швидкість вітру 10 метрів на секунду. Ан-74 сів на крижину, проїхавши всього-на-всього 300 метрів. Країна видихнула з полегшенням – усі врятовані, а екіпаж ще заодно й провів усі необхідні випробування.
Ан-74 на льоду
У 1988 році до антонівського літака знову була прикута увага. У своєму класі літаків Ан-74 побив рекорд дальності польоту, без посадок подолавши понад 6 тисяч кілометрів від Москви і до Комсомольська-на-Амурі.
Дивувати продовжує і нині – то бочку виконає, то злетить поруч із льодовиковою тріщиною.
Комментариев нет:
Отправить комментарий