Рівно три роки тому Служба безпеки України заборонить в'їзд в Україну 83 російським журналістам, серед яких представники телеканалу "Звезда", "ВГТРК", LifeNews і багато інших (10 повернуть на батьківщину примусово, 73 не допустять на нашу територію). Російські ЗМІ показали своє обличчя задовго до війни. У 2009 році Росія шукатиме український слід в російсько-грузинській війні. Ґрунт для конфліктів на Донбасі і в Криму росіяни готуватимуть заздалегідь. Як вам, наприклад, така цитата: "Неможливість розв'язання Москвою військового конфлікту з Україною не означає відсутності передумов для "внутрішньоукраїнських розбирань", в тому числі із застосуванням зброї." За перший рік війни на Донбасі загине декілька російських журналістів, з яких одразу зроблять мучеників. Загиблих оператора "Первого канала" Анатолія Кляна, кореспондента Ігоря Корнелюка, звукорежисера Антона Волошина з "ВГТРК", фотокореспондента МІА "Росія сьогодні" Андрія Стеніна посмертно нагородять орденами мужності. На цій темі Кремль ще довго буде спекулювати. Але ми раніше вам уже показували, як вони висвітлювали війну на Донбасі. Окремої уваги, звісно, заслуговують кореспонденти російських газет та телеканалів, які видаватимуть відеоматеріали та репортажі з Донецька, Луганська та інших окупованих міст. Кореспонденти "Комсомольської правди" Олександр Коц та Дмитро Стешин спекулюватимуть на війні, зніматимуть постановчі кадри та викривлюватимуть реальність всіма можливими способами. До слова, у 2006 році Олександр Коц спробує встановити державний прапор Росії в Феодосії, після чого журналіста затримають українські спецслужби і Коц буде змушений покинути Україну. А Стешин заявить, що на Євромайдані людей поїли чаєм з психостимуляторами. Від Коца і Стешина звучали заяви, що "ДНР" – це Росія, а "Україною там і не пахне". Вони фіксуватимуть обстріли нібито з боку Нацгвардії, розказуватимуть байки про "карателів" і відсутність російських військ зніматимуть парад полонених Кіборгів в Донецьку. Вони знаходитимуть "невідомі бомби" української армії та братимуть інтерв'ю у ватажків терористів. А ще вони зніматимуть "життя" міст після їхнього захоплення терористами. Але у своєму цинізмі вони були не самотні. Так, журналіст Lifenews Сергій Макаренко в січні 2015 року допитував українських бійців, яких терористи взяли в полон в районі Донецького аеропорту. Ставив питання щодо рівня підготовки військових і номери бригад, що розташовані поряд з Донецьким аеропортом. Порушення етичних і юридичних норм в цьому побачили навіть ОБСЄ. Не менш відомим є журналіст телеканалу "Росія" Євген Піддубний. Він отримав орден "За заслуги перед батьківщиною" IV ступеню від Путіна. А в 2015 році Піддубний зніме фільм "Батя" про очільника "ДНР" Олександра Захарченка. Розповідатиме про жахливі втрати української армії під Дебальцеве, про злочини Нацгвардії. Говоритиме, що терористи на Донбасі стріляють зі зброї часів Другої світової війни. В одному зі своїх сюжетів про штурм Донецького аеропорту покаже солдата з шевроном "Морська піхота Росії", але за кадром Піддубний говоритиме про так званих "бійців Збройних сил "ДНР". Кореспондент LifeNews Семен Пегов напише книгу про "Моторолу". У ній буде 255 сторінок і чотири розділи: "Як залишали Слов'янськ", "Діти Халіфату", "Вірші" і "Моторола". Також російські кореспонденти на початку війни під приводом інтерв'ю збирали інформацію на блокпостах та про розташування української військової техніки. Деякі журналісти перевозитимуть зброю. 18 травня 2014 року в ході АТО під Краматорськом затримали двох російських журналістів видання LifeNews Олега Сидякіна і Марата Сайченка. Вони "перебували в загоні терористів і знімали їх дії в режимі онлайн". У затриманих тоді знайшли переносний зенітно-ракетний комплекс. У травні 2014 року Володимир Путін підписав указ про нагородження орденами і медалями великої групи співробітників російських ЗМІ. Державні нагороди вони отримають "за об'єктивність при висвітленні подій в Криму". Фактично підтвердивши свою скоріше військову роль. Роль російських видань та телеканалів у Криму та на Донбасі була вирішальною, але Україна спромоглася на перші санкції проти них лише за півроку після Криму. У серпні 2014 року під заборону потрапили 14 російських телеканалів. Нацрада з питань телебачення і радіомовлення повідомила, що протягом 2014-2016 років обмежено розповсюдження на території України 73 російських телеканалів. До списку, зокрема, увійшли: "Рен ТВ", "НТН", "Россия 1", "Звезда", "РТР-Планета", "Россия-24" та інші. У січні 2017 року Нацрада з питань телебачення і радіомовлення вилучила телеканал "Дождь" із переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавству України. У вересні 2015 року Петро Порошенко введе в дію санкції проти російських компаній і громадян. В цілому – 105 юридичних осіб та 388 фізичних з Росії і України. Генеральний директор МІА "Росія сьогодні" Дмитро Кисельов, керівник регіонального представництва "РІА Новини" в Астані Ольга Коваленко та керівник представництва в Туреччині Олена Палажченко, "Перший канал. Всесвітня мережа", телеканали "РТР-Планета", "Росія 24", "НТВ" і 3 кореспонденти інформаційного агентства ТАСС увійдуть до списку санкцій. І в Кремлі на цю новину активно відреагують. "Факт перебування в цих списках багатьох представників ЗМІ – це, звичайно, абсолютно неприйнятно, це абсолютно не відповідає якимось принципам свободи слова, і в даному випадку ми сильно засуджуємо таке рішення, особливо включення представників ЗМІ", – заявить Дмитро Песков. Але кому цікава думка Кремля? У травні 2016 року обмежувальні заходи будуть скасовані щодо 29 журналістів, у тому числі 6 представників російських ЗМІ. У цей же день Порошенко запровадить санкції проти головного редактора телеканалу "RT" і міжнародного агентства "Росія сьогодні" Маргарити Сімоньян, гендиректора "ВДТРК" Олега Добродєєва, гендиректора телекомпанії "Перший канал" Костянтина Ернста, колишнього головного редактора телеканалу LifeNews та багатьох інших. За повідомленнями СБУ, у 2016 році в'їзд в Україну буде заборонено 61 російському журналісту. При цьому в медіа з'являтимуться регулярно поодинокі повідомлення про заборону в'їзду в Україну окремим російським журналістам або кореспондентам. Але російська пропаганда давно уже візьме на озброєння Інтернет. Якщо ви дивитесь це відео на відеохостингу YouTube, або на сторінці нашого фонду у Facebook, то можете просто зайти у коментарі під ним, щоб зрозуміти, про що я. Ми спеціально не будемо їх видаляти. Але Росія і тут пішла значно далі. Нею були створені чи узурповані соціальні мережі "Вконтакте" та "Одноклассники", а також набір сервісів компанії "Яндекс", що значно посилило кіберконтроль за власними громадянами. Маючи власні соціальні мережі, сервіси пошуку, навігації, та навіть виклику таксі полегшилося усе від прямої пропаганди, до стеження за власними громадянами. Якщо ви хочете зрозуміти як це працює, подивіться новини на "Яндексі" під час Майдану, або протестів у Росії і ви побачите, що їх фактично не було. Не було в інформаційному просторі. Росія поки що не може обмежити Інтернет настільки сильно, як це зробив Китай. Тому вона прагне дати своїм громадянам альтернативу. І у неї це добре виходить. Щоб це зрозуміти, нашій владі знадобилося понад 3 роки війни, але 16 травня 2017 року Петро Прошенко ввів у дію рішення РНБО і заборонив російські сервіси. Це рішення викликало обурення частини нашого суспільства. У когось "Вконтакті" було багато друзів, комусь навігатор від "Яндексу" здавався зручнішим, хтось продавав свої товари в "Одноклассниках". Частина суспільства і навіть дехто з політиків, зробивших кар'єру після Майдану, почали нести нісенітницю про утиски Інтернет-свобод. І знаєте, що, це дуже по-нашому. Більшість людей в Україні хочуть, щоб за них усе зробила влада. Але не готові видалити свою сторінку "Вконтакті". Хоча це треба було зробити давно і не чекаючи ніяких санкцій. +Відео
2 3
Комментариев нет:
Отправить комментарий