Підпільне життя оунівки Катерини Гаврилів розпочалося в 1936 році в Варшаві. Невпинна та запекла боротьба за незалежність України штовхала її не тільки на вражаючі ризики, а й на відмову від привілею впізнавати знайомих людей. Коли Катерина приїхала в Варшаву, її дуже вразило місто. Тоді ще 13-річна дівчинка жодного разу не бачила трамваїв, машин, автобусів, такої великої кількості людей, адже її рідне село таким похизуватися не могло. Одна у великому мегаполісі Катерина Гаврилів була щасливою та наляканою водночас. Вона привертала до себе увагу. Саме у церкві її помітили пильні очі тих, хто поки що нарощували сили – представники української інтелігенції в Варшаві. До дівчини приглядалися, вивчали і випробовували. Після кількох місяців Катерину прийняли до Організації українських націоналістів. Після чого вона навчалася, ходила на курси, в тому числі й прошла ідеологічний курс. Вже 8 серпня 1939 року нацисти починають бомбардувати Варшаву. Молодь ОУН ґуртується та починає активно вливатися в воєнне життя Польщі. А також розробляють плани на повернення до Батьківщини. В 1941 році на зібранні юним хлопцям та дівчатам повідомили, що оунівці у повному складі повинні повернутися в Україну. Так почалася історія підпільної організації ОУН, поки фашисти обживалися вже у Львові. Чим довелося пожертвувати Катерині Гаврилів та десяткам оунівців, щоб зробити свій внесок в становлення незалежності нашої держави – дивіться в програмі. +Відео
2 3
Комментариев нет:
Отправить комментарий