Аргентина на початку 70-х переживала важку політичну і економічну кризу. Президент Хуан Перон, намагався поєднати в своїх реформах капіталізм і соціалізм. Природні корупційні бар'єри на їх шляху доповнювали терористи. Парамілітарні групи марили комуністичними гаслами Кубинської революції. Кастро намагався підірвати владу в усіх країнах латинської Америки. Аргентині передбачалася особлива місія. Головний соратник Ель Команданте Ернесто Гевара де ля Серна, або просто Че Гевара – був аргентинцем. Його революційний ентузіазм породив напівтерористичну організацію лівих - Монтонерос, яка рвалася до влади використовуючи силу. Ми відчували, що треба щось робити, здійняти галас, заявити про себе, що ми є і хочем боротися, мріяти про краще майбутнє для Аргентини, ми були готові на все, в тому числі і на застосування сили і проведення народних трибуналів, – зазначив один із засновників Монтонерос Ігнасіо Велез. Монтонерос були не єдині. Ехерсіто Революсйьонаріо дель Пуебло, скорочено ЄРП була бойовим крилом аргентинської комуністичної партії. "Поки великі корпорації будуть використовувати простих людей, доти ми будем застосовувати проти них усі методи спротиву", – заявив засновник ERP Роберто Сантуччо. Терор, викрадення і вбивства політиків, а також пограбування банків - були роботою Революційної Армії Народу. У 1973 році проти лівих виступив Аргентинський Антикомуністичний Альянс. Проурядова організація теж не перебирала методами і мала руки в крові. Після смерті Хуана Перона у 1974 влада перейшла віце-президенту і його дружині Ізабелі Перон. Вона стала першою в світі жінкою президентом і спочатку мала підтримку усіх політичних сил. Ізабела Перон Але через невдалі реформи і корупцію її популярність стрімко згасла. За монополію поліції на силу змагатися між собою різні парамілітарні структури. Кожна з них мала у своїх назвах слова: національний, народний, патріотичний, демократичний і тому подібне. Праві і ліві починали смертельне полювання один на одного. Політичне протистояння все більше нагадувало громадянську війну. Місію зупинити хаос взяли на себе військові. Військовий переворот в Аргентині, з одного боку, був підтримкою військовими усіх інститутів влади і порятунком від хаосу. З іншого, це був початок великих репресій, – прокоментував адвокат Гонсало Торрес де Толоса. Історичною стала ніч 24 березня 1976 року. Владу захопили військові. Групу генералів очолив командувач сухопутних військ Хорхе Рафаель Відела. Він з командувачем ВМФ Еміліо Массерою і командуючим ВПФ Роландо Агості оголосили початок "Процесу національної реорганізації". Простіше кажучи новий порядок, за яким тепер буде жити країна. Ми беремо на себе відповідальність за подальші зміни країни, які мають витягнути аргентинський народ з прірви кризи і тероризму. Тимчасово накладається заборона усіх політичних партій, розпускається парламент, діяльність профспілок призупиняється. Судді і губернатори втрачають свої повноваження. Хунта оголошує війну анархії, корупції і економічному хаосу, – заявив президент Аргентини 1976-1981 років Хорхе Рафаель Відела. Через два дні Віделу проголосили 43-ім президентом Аргентини. Відела у 1976 році Хорхе Відела походив з династії військових, його батько був полковником і з дитинства готував сина до суворого солдатського життя. у 1944 він пішов до війська. Це був час великого захоплення аргентинської влади ідеями Гітлера і Муссоліні. Зокрема, щодо побудови держави, як корпорації. Аргентинська армія теж перебувала під сильним впливом Вермахту. Тут панували патріотизм, сталева дисципліна і вишкіл. Місцевою особливістю була схильність до путчів і державних переворотів. "В 1953 році Відела взяв участь у перевороті, яким військові відсторонили від влади Хуана Перона. Але потім вже в 1970-х він отримав погони бригадного генерала, а в 1973 отримав номінацію на місце начальника генерального штабу", – поділився спогадами письменник Мігель Бонассо. Яки назказ підписала Ліза Перон, який став вироком для карєри Відели – дивіться у програмі "Диктатори". +Відео
2 3
Комментариев нет:
Отправить комментарий