Юрію Бойку неймовірно щастить. Днями генпрокурор Юрій Луценко заявив на весь світ, що Бойко, виявляється, не причетний до однієї з найбільш гучних корупційних оборудок Європи – закупівлі так званих "вишок Бойка" за завищеною ціною. Наприкінці минулого року я був дуже здивований, коли побачив Бойка на різдвяному прийнятті в резиденції посла Америки. Нагадаю тим, хто забув – саме за часів Бойка на чолі "Нафтогазу" стали виникати загадкові посередники на ринку газу. Спочатку – компанія "Єврал Транс Газ". Заснована в угорському селі трьома румунськими безробітними жінками, вона 2003 року отримала від Бойко постачання до України всього обсягу туркменського газу – на суму 2 мільярди доларів. За компанією тягнувся шлейф зав'язків з міжнародним кримінальним авторитетом Семеном Могилевичем. Тому через рік Бойко цю прокладку замінив на компанію "РосУкрЕнерго", засновану 50 на 50 російським "Газпромом" та кумом Бойка Дмитром Фірташем. У одній з конфіденційних розмов із американським послом, яка була опублікована на сайті "Вікілікс", Фірташ визнав, що користувався "бандитським захистом Могилевича" від атак конкурентів. Здавалося, що з таким послужним списком Бойку варто було готуватися до найгіршого після Революції гідності, але він вийшов сухим із води. Попри те, що Бойко працював в урядах Януковича міністром енергетики та віце-прем'єром, він не потрапив під санкції Євросоюзу. Хоче незрозуміло, чим він принципово відрізнявся від міністрів-санкціонерів Ставицького або Клюєва. Більше того, під час Революції гідності Бойко контактував у Києві з посланником Путіна Владиславом Сурковим, автором проекту окупації територій так званих "ЛНР"/"ДНР". Вони і зараз продовжують час від часу бачитися у Москві. Привідкрию секрет. Як згодом з'ясувалося, врятуватися Бойку від переслідування допомогла традиційна українська корупція. Дія перша – це санкції Євросоюзу на чиновників Януковича. Я отримав документ, що вони накладалися згідно з поданням, направленим до Брюсселя за підписом тодішнього генпрокурора Олега Махницького, ставленика партії "Свобода". А Махницький просто взяв і не подав на санкції ні Бойка, ні його спільників Льовочкіна з Фірташем. Хто тут більше допоміг – американський лобіст Пол Манафорт, який тоді почав працювати на Фірташа з Льовочкіним? Чи Порошенко, який у березні 2014 року уклав у Відні пакт з Фірташем і Льовочкіним перед виборами президента? Чи, можливо, допомогло те, що гаманець партії "Свобода" Ігор Кривецький мав спільний бізнес з самим Фірташем? Що насправді сталося – невідомо, але санкції обминули всіх причетних до схеми "РосУкрЕнерго". Але врятуватися від санкцій – це лише пів справи. Дія друга – як Бойку вдалося уникнути покарання за діяння, вчинені в часи якщо не Кучми, то хоча би Януковича. У Генпрокуратурі було два кримінальних провадження, які стосувалися Бойка. Перше – це схема розкрадання на понад 5 мільярдів гривень на ринку скрапленого газу українського видобутку, який мав постачатися населенню. Він у завищених обсягах та за пільговою вартістю передавався структурам Курченка, але потім йшов не людям, а бізнесу за справжньою ціною. Бойко покривав схему, хоча мав би завадити їй. Більше того, коли віце-прем'єр Клюєв давав доручення щодо визначення потреб населення, Бойко саботував його виконання. Слідчі Генпрокуратури ще в 2015 році підготували подання на арешт Бойка, але документ, копію якого мені вдалося отримати, сховав під сукно спочатку генпрокурор Віктор Шокін, а потім Юрій Луценко. А згодом заступник генпрокурора Анатолій Матіос – який працював під керівництвом Льовочкіна – перевів Бойка в статус свідка. Друга справа, з якої зникло прізвище Бойка, стосується бурильних веж для видобутку природного газу на шельфу Чорного моря. Дві установки з переплатою 400 мільйонів доларів купили у підставної фірми, зареєстрованої на ризьких бомжів. Операція проводилася в часи, коли Бойко був міністром енергетики та мав безпосередній вплив на керівників Нафтогазу та його доньки "Чорноморнафтогаз" – як за урядовою субординацією, так і через неформальні зв'язки з людьми, поставленими керувати цими компаніями від імені Бойка. Небажання притягати Бойка генпрокурор Луценко пояснив тим, що слідство не може встановити, чи отримав Бойко частину грошей – та в який спосіб. Насправді, Луценко свідомо вводить в оману, адже для притягнення до відповідальності в складі злочинної групи зовсім необов'язково доводити отримання грошей Бойком – він міг або бездіяти, і це службова недбалість, або його дії могли визначатися кар'єрними мотивами. Наприклад, призначення Януковича на посаду прем'єр-міністра. Зрештою, всі гріхи Бойка було повішано Луценком на Олександра Кацубу, який працював заступником глави "Нафтогазу". Він компенсував до бюджету 100 мільйонів гривень та схожу суму, за чутками, заніс до Генпрокуратури у вигляді хабарів. Сама справи Кацуби слухалася без допуску преси. Фактичний порятунок Бойка в кримінальних справах має пояснення – це не тільки астрономічний общак, яким розпоряджається клан колишніх бенефіціарів "РосУкрЕнерго". Бойко є ідеальним конкурентом для Петра Порошенка на другий тур виборів президента. А тому владі треба не просто залишити Бойка в спокої, а здувати з нього пилинки. А генпрокурору Луценку, який виявився неспроможний покарати Бойка, доводиться бігати за міністром фінансів Данилюком за вигаданою справою. Днями я отримав документ, який наражає Україну на погіршення відносин з Америкою – Луценко вимагає відсторонити міністра фінансів з посади. Це все є ознаками не просто неспроможності генпрокуратури виконати суспільний запит на справедливість. Це використання органу для розправи з неугодними політиками та змови для досягнення потрібного результату на виборах. Це є неприйнятним та має бути змінене – тільки так ми зможемо змінити життя українських громадян на краще. +Відео
2 3
Комментариев нет:
Отправить комментарий