Питання "Коли хтось із корупціонерів потрапить за ґрати?" для пересічних українців вже стало риторичним. А з появою великої кількості антикорупційних органів, які почали затримувати посадовців, стало знову актуальним. Найрезонанснішими справами в Україні нині займається Національне антикорупційне бюро. Детективи НАБУ розслідують ці справи, йдуть з ними до спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка, в свою чергу, тягне їх до Солом'янського райсуду Києва. Все в цьому ланцюжку – НАБУ, САП, саме Солом'янський суд – процесуально передбачено і не викликає особливих здивувань. Але весь цей корупційний резонанс уже в суді стикається до одного єдиного судді. Це вже не вкладається в математичну логіку, але чудово вписується в логіку політичну. В Солом'янському суді Києва свого часу ухвалювали розшуки НАБУ, дозволяли доступ прокурорам до корупційних документів. Тут же обирають запобіжні заходи для фігурантів справ антикорупційного бюро. Серед найгучніших – справи Романа Насірова, Миколи Мартиненка, Костянтина Кулика. За іронією долі, саме на роботу цього закладу скаржаться і в НАБУ, і в САП. Топ-справи НАБУ не просто потрапляють до одного і того ж суду. Їх практично завжди отримує один суддя, який останнім часом став просто зіркою установи. Формально те, що слідчий суддя Олександр Бобровник веде більшість резонансних справ, визначила теорія імовірності. З 2011 року задля об'єктивності та неупередженості судового процесу в Україні ввели автоматичний розподіл суддів. По суті, це програмне забезпечення, яке автоматично та випадково обирає суддю для справи. Враховується лише завантаженість, тип справи та спеціалізація судді. Чи насправді резонансні справи потрапляють до судді Бобровника випадково – дивіться у програмі. +Відео
2 3
Комментариев нет:
Отправить комментарий