70-градусні морози. Пориви вітру – 60 метрів на секунду. Сніг, який більше нагадує пісок. У таких умовах люди доходили до Південного полюсу. А от машини довгий час не могли. СРСР тричі відсилав своїх полярників, і тричі експедиції зазнавали поразки. Потрібно було створити особливий транспортний засіб, де б поєднались не лише автомобільні технології, а й авіаційні. Експерти були лише у Харкові. На заводі Малишева взяли за основу артилерійський тягач АТ, подовжили його шасі та вдосконалили гусениці. Працівники авіаційного заводу взялися за створення салону. У їхньому розпорядженні було 28 квадратних метрів, у які потрібно було помістити все: зону з двох"ярусними ліжками, кают-кімнату, туалет з умивальником, радіостанцію і невеличку кухню. Щоправда в ній можна було лише розігрівати консерви, а не готувати страви. Наприкінці 1958 року одразу три машини доставили до Антарктиди, а 10 січня 1959 року четверта експедиція вирушила підкоряти полюс. Максимальна швидкість 30 км на годину, хоча реально рухались не швидше 10-ти. Крім власних 35 тонн, "Харків'янки" тягли за собою ще й причіп з паливом вагою 70 тонн. Генератор повністю забезпечував електрикою. Потужна пічка підтримувала температуру. Кузов з алюмінієвою обшивкою покрили ізоляцією із восьми шарів капронової вати. А лобове скло наділили електропідігрівом. Команді було комфортно. Це при тому, що температура якось опускалась до -72 градусів. 26 грудня полярники таки дійшли до полюса, подолавши 2700 км. У 1975 році харків'яни врахували побажання полярників і випустили нову модель. "Харків'янка-2" мала кращу теплоізоляцію, навіть без опалювання салон втрачав не більше трьох градусів. До того ж дизельний двигун винесли за межі салону, адже вихлопні гази добряче дошкуляли полярникам. "Харків'янки" прослужили в Антарктиді більше 40 років, ще й на початку 2000-их їх можна помітити на кадрах з арктичних станцій. +Відео
2 3
Комментариев нет:
Отправить комментарий