Розповідаємо, як зароджувалось українське телебачення і чому воно не могло складати конкуренцію центральному московському. Що дивились, кого любили, а які програми не могли терпіти? І як наше ТБ змінилось із здобуттям Україною незалежності. Перша спроба запустити телевізійний сигнал із Києва була ще в 1939 році. Картинка виглядала приблизно так: протягом сорока хвилин транслювали фотографію Серґо Орджонікідзе. Сумнівне задоволення, погодьтесь. А от телецентр на Хрещатику, 26 запрацював у 1951 році, але то ще не був повноцінний канал. До 1957 року київська студія взагалі не випускала власних програм. Транслювали здебільшого фільми та концерти. Все транслювалося в прямому ефірі і до появи кольорового телебачення дикторам, для того, щоби добитися відповідного відтінку, наносили зелений грим. Із першими кольоровими програмами, на початку сімдесятих, з'явилася й відома всім абревіатура УТ – Українське телебачення. Наскільки б якісним не був продукт українського телебачення, він не міг конкурувати з тим, що транслювала Москва. Туди забирали найталановитіших та й технічна і фінасова база була куди потужніша, ніж у Києві. Незалежно від жанру програми, нашим телевізійникам треба було озиратись на Москву. Щоб там, бува, не вгледіли прояви українського націоналізму. Але навіть у таких, не зовсім сприятливих, умовах на українському телебаченні з'являлись унікальні і багато в чому навіть новаторські речі, які випереджали час. Про розвиток українського телебачення та маловідомі факти про його становлення – дивіться у програмі. +Відео
2 3
Комментариев нет:
Отправить комментарий