Колискою джазу вважають Новий Орлеан, де були записані перші джазові платівки, грали перші оркестри. Саме тут були закладені основні риси майбутніх джазових стилів – віртуозне соло, рівномірна пульсація контрабаса і ударних, манера вокальної імпровізації без слів. З плином часу джаз став джерелом ідей та сприяв розвитку нових музичних напрямів. У 30-х роках минулого століття частиною джазової культури став свінг. Поява цього стилю пов'язана насамперед із соціально-економічними змінами у суспільстві. Так звана Велика Депресія в Америці призвела до комерціалізації джазу. Чимало виконавців стали пристосовувати джазову техніку до канонів розважальної музики. Шаленою популярністю публіки користувались біг-бенди. Джаз став концертним видом мистецтва, та все ж залишився музикою, яка лунала звідусіль. В епоху джазу зійшла зірка Джорджа Гершвіна. З його іменем пов'язаний один з найцікавіших розділів історії музики. Школою віртуоза була музика побуту – музика, що звучала на вулицях, в клубах, у кіно. Через мелодію Гершвін намагався передати дух свого часу. Його музика поєднувала в собі симфонічну класику, сучасні афроамериканські ритми, народний фольклор та оригінальну мелодику. Крім створення симфонічної музики, Гершвін із задоволенням писав музику для відомих тоді фільмів. З кінематографом тісно співпрацював також один з найвідоміших оркестрів минулого століття – оркестр Глена Міллера. Життя учасників колективу складалось з щоденних записів грамплатівок, репетицій, виступів на радіо і концертів на вечірках. Оркестр Глена Міллера став уособленням джазу для багатьох поколінь. На противагу комерційному свінгові з'явився напрям, який дав поштовх сучасному джазу – бі-поп. Молоді музиканти, виховані на традиціях свінгу, володіли достатньо високим рівнем виконання. Серед найвідоміших виконавців цього стилю – Діззі Гіллеспі, Майлз Девіс та Чарлі Паркер. Для бі-попа характерні пошуки нових засобів вираження, складніша мелодія і ритм. Бі-поп вважали джазом для інтелектуалів. Така музика призначалась лише для прослуховування. Після Другої світової війни почав інтенсивно розвиватися європейський джаз. Перші європейські джазові ансамблі орієнтувались здебільшого на комерційний джаз, та, незважаючи на це, європейці побачили у джазі зразок справжнього мистецтва і всіляко сприяли його поширенню. 50-ті роки характеризуються появою латиноамериканського та афро-кубинського джазу. Поєднання африканських і іспанських культур створило унікальний симбіоз музики і танцю. Так звана боса-нова виконувалася спершу на вечірках і домашніх концертах у Ріо-де-Жанейро, та вже скоро перестала бути музикою для обраних і зазвучала в клубах, арт-кав'ярнях і просто на вулицях бразильських міст. А через декілька років стала своєрідною візитівкою Бразилії. Сучасний джаз гармонійно поєднується з різними стилями музики: від класики до хіп-хопу, від року до етніки. Будь-яке джазове виконання неможливо уявити без віртуозного володіння інструментами. Уособленням джазу є саксофон, який у руках талановитого музиканта породжує широку гаму звуків і у своєму стилі звучить настільки органічно, що не може залишити слухача байдужим. Ударні задають ритм, а бас доповнює глибоким звучанням. Цього року на 7-ому Alfa Jazz Fest поціновувачі джазу зможуть почути відлуння ново-орлеанського джазу і біг-бендів, джаз-рок і латино-джаз, а також майже класичний вокальний джаз епохи 30-40-х років. Щоб визначити, джаз ми слухаємо чи ні, потрібно шукати в музиці непередбачуваність та імпровізацію. Джазові музиканти ось уже сто років зачаровані цим, здається, невичерпним джерелом натхнення. Еволюція джазу – це розповідь про пошуки, сміливі експерименти і палку любов до музики. До зустрічі у Львові на Alfa Jazz Fest. +Відео
2 3
Комментариев нет:
Отправить комментарий