Є поширена звичка пояснювати майбутнє і минуле будь-якої країни її національним менталітетом. Всі подібні думки походять від того, що менталітет – константа, хоч, насправді, він може змінюватись. Колись Томас Манн писав про те, що Німеччина ніколи не стати країною, в якій зможе прижитись демократія. Історія довела, що класик помилявся. Більше того, країна, в якій військовий дух був завжди стержнем, зараз думає про імперіалізм серця. І проводить війни тільки на економічних фронтах. Будь-які думки про національні схильності впираються в простий факт – світ змінюється і будь-яка еволюція завжди сперечається з традицією. В цих рамках не можна пояснити те, що відбувається в Японії. Це та країна, в якій самурай міг перевірити гостроту меча на простолюдині, зараз перетворилась залежно до сучасних викликів. Хтось скаже, що Німеччина і Японія були змушені змінюватись після Другої світової. Але це не пояснює нам феномен південно-східної Азії. Що знав світ про Південну Корею три покоління тому. Хто з наших батьків вивчав історію економічного успіху Сінгапуру? Хто в Російській імперії міг подумати, що фіни, яких в Санкт-Петербурзі зневажливо називали чухонцями, створять одну з найефективніших країн північної Європи. Потрібно перестати виправдовувати сучасність своїм національним менталітетом. І з "хати крайності" можна вивести ізоляціонізм, так і самостійність. З формули "два українці – три гетьмани» виходять як і хаос, так і неможливість диктатури. З недовіри до влади – криза національного державободування, так і розвинуті зв'язки громадського суспільства. Питання в тому, який з варіантів ви виберете. Вміння адаптувати менталітет до відповідних викликів епохи – робить держави країнами третього світу, або виводить в категорію лідерів. Будь які розмови про національні схильності – це страх і недовіра до власного народу. Небажання зрозуміти, що деякі недоліки – це початок до нових гідностей. Українська державність зараз нагадує чистий лист, на якому можна намалювати будь-що +Відео
2 3
Комментариев нет:
Отправить комментарий