У давніх слов'ян справжній новорічний настрій прокидався з приходом весни, тобто 1-го березня. Доказом слугує відома щедрівка "Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка" — у січні прилетіти вона точно не могла. А вже з 15 століття руська церква прийняла новий обряд і святкування Нового року перенесли на півроку вперед – 1-го вересня. І тільки всі звикли до осіннього Нового року, як 1700 року Петро І після мандрівок Європою вирішує втретє змінити дату. Відтепер — це 1 січня, та оскільки країна жила за юліанським календарем, то фактично Новий рік припадав на 14 січня. Новорічну ніч вважали чарівною. Українці казали, що саме в ніч з 13 на 14 січня "відкривається небо" і в Бога можна попросити що завгодно. Кожен голова сімейства намагався скористатися моментом, тож ішов у сад із сокирою і погрожував деревам зрубати їх, якщо ті не вродять влітку. А молодих коней та волів цього дня вперше впрягали, щоб ті привчалися до роботи. 1918 року на наших землях запровадили григоріанський календар, тож дати посунулися на 14 днів назад. Так з'являється спільний з Європою Новий рік. А разом із тим відмовлятися від звичного свята ніхто не хотів, тож виник так званий "Cтарий-новий" рік. Коли до влади прийшли більшовики, одразу стала ламати старі правила. Новорічну ялинку через належність до буржуазного світу заборонили на 17 років. Утисків зазнав також святий Миколай, якого найбільше шанували на Західній Україні. На нього повісили тавро "союзника попа й куркуля". А з 1930-х років у Кремлі з'явилась ідея Новим роком витіснити Різдво, а завдяки Діду Морозу змусити забути про Cвятого Миколая. Однак за всі ці роки українці довели, що свої традиції вони готові відстояти. +Відео
корпорация история части
Комментариев нет:
Отправить комментарий