Українці здавна вважали свято Благовіщення 7 квітня найважливішим днем сезону, коли остаточно й безповоротно приходить весна. Свято було настільки значним, що працювати заборонялося категорично. Старожили запевняли: навіть птахи цього дня не в'ють гнізд і не несуть яєць. Що вже й казати про людину. Українці не могли не придумати собі чимало забобон. До прикладу, не можна було стригтися, фарбувати волосся й навіть мити його, інакше буде рясно випадати. Окрім того, стежили, щоб члени сім'ї ні в кого нічого не позичали. Казали, що разом із позиченим, віддаєте свій успіх, спокій та здоров'я. Зрештою не можна було комусь позичати гроші. У когось їх стане більше — ви ж накличете на себе безгрошів'я. Та ще й на цілий рік. У дівчат були свої клопоти. Йдучи по воду, вони пильно роздивлялись на всі боки: та, яка побачить первоцвіт, цього ж року одружиться. А щоб стати гарнішою, слід було налити у миску холодної води, покласти в неї цю квітку і вмитися. Наступного дня, 8 квітня відзначали свято Благовісника. За стародавнім віруванням, у цей день грім і блискавка прокидаються від зимового сну, а тому щодня можна сподіватися грому. Він власне й будив весну. Почувши грім, діти стрімголов бігли до плота і спирались на нього спиною. Такий ритуал у майбутньому позбавляв будь-яких проблем із нею. Чоловіки із самого ранку йшли до церкви, аби посвятити зерно. Вдома підмішували його до звичайного насіння і з повними мішками виходили в поле. Тільки з цього дня можна було сіяти ранні зернові — овес та ячмінь. +Відео
2 3
Комментариев нет:
Отправить комментарий