Директор ДБР Труба відмовився затверджувати 27 кандидатів на керівні посади у відомстві, бо у них зіпсована репутація.
Росія готується до наймасштабніших військових навчань з часів Брежнєва – "Схід-2018".
Лише за півтори тисячі доларів можна їхати в Жмеринку за двадцятирічним Volkswagen, пригнаним з Польщі.
У березні 1968 року у Києві відбувся перший Всесоюзний конкурс біг-біта. Участь брали майже 50 гуртів, а тривав він сім днів. Уявіть масштаб. Якби я, Ярослав Дем'яненко, був тоді у складі якогось із рок-гуртів – точно переміг би. Адже усі тоді тягалися не з абиким, а із "Rolling Stones" та "Beatles". Чому рок-музика була важливою для розвитку естетичних смаків людини в усі часи? Де зв'язок між рок-музикою та біг-бітом? І який же час слід вважати зародженням української рок-музики?
Дослідники називають 1962 рік. Ця дата походить від тверджень членів гурту "Березень" – що вони почали грати саме в цьому році. А починалося все із наслідування американський рок-н-рольних музикантів. І радянський вакуум, який відділяв СРСР від західного світу, не став тому на перешкоді. До слова, американськеий рок-н-рол почався у 1953 році. Радянська ж молодь прагнула кращого – одягу, стилю життя і, звичайно ж, музики. На початку 70-х музиканти усвідомили, що на копіюванні далеко не заїдеш. І почали створювати власне, оригінальне звучання.
Володимир Івасюк
Щоправда, за україномовність та обробку народних пісень можна було заплатити дорогою ціною. Загадкові обставини смерті Володимира Івасюка, наприклад, досі не розкриті. Зрозуміло, подібні випадки були поодинокими, але Москва прагнула або стерти з лиця землі будь-яку інодумну музику, або хоча б докласти усієї майстерності, щоб та не просочилась у широкі маси. Тож до середини 80-х музикантів першої рок-хвилі в Україні або загнали у підпілля, або під крило Москви.
Київський гурт "Квартира 50"
Та у вакуумі якісної української музики зростає нове покоління. Із приходом Горбачова до влади та проголошенням курсу "Перестройки" дихати стало трошки легше, у тому числі і музикантам-самоучкам. Молодіжний рок-рух міг вийти з-під контролю комсомольських функціонерів, тому вони вирішили: якщо щось не можеш приборкати, то краще очолити. І почали відкривати клуби.
Львівський гурт "Мертвий півень"
Кожен рок-клуб представляв певну течію. Наприклад, київський рок-клуб дав "Квартиру 50", "Колежського асессора", Львів тяжів до якоїсь вишуканості, театралізованості, тому там і виник "Мертвий півень". Але найяскравіші представники залишалися поза будь-якими клубами. Таким був гурт "Вій" та його попередник "Баніта Байда".
"Вій" – гурт, який залишився поза межами клубів
Музика творилася і людей на рок-концерти ходило більше, ніж будь-яка зала могла вмістити.
Про таємниці зародження фестивалю "Червона Рута-89", потік якісних рок-гуртів, які роками маринувалися по підвалах та квартирах, та третій період розвитку українського року – дивіться у програмі.
67% – стільки росіян підтримують ідею, що держава повинна обмежити наплив мігрантів.
Майже третина висловились за те, аби не впускати китайців до Росії. І стільки ж готові обмежити права чеченців.
Чеченці – не популярна у Росії нація
33% не готові прихистити вихідців із африканських республік.
Та африканців росіяни не люблять ще більше
Найбільш вороже ставлення у росіян до ромів – заборонити їм проживання у країні готові 43%.
Майже половина росіян нетерпимі до ромів
Протягом року удвічі зросла кількість росіян, які хочуть обмежити в'їзд українців.
А у 2017 році українців недолюблювали удвічі менше росіян
Кожен шостий заборонив би проживання у Росії євреям.
З найбільшим спокоєм себе можуть почувати євреї
40% позитивно сприймають дискримінаційні оголошення про вакансії та оренду житла.
Повний випуск програми "Вєсті Кремля" дивіться тут.
У прес-центрі Операції Об'єднаних сил уточнили, що російські окупаційні сили вели прицільний вогонь із озброєння БМП, гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї, а на окремих напрямках – із танків, ствольної артилерії калібру 122 міліметри та мінометів калібру 82 і 120 міліметрів.
Так, під обстріли проросійських бойовиків потрапили позиції сил ООС у районах Кримського, Попасної, Троїцького, Новолуганського, Майорського, Південного, Новгородського, Авдіївки, Красногорівки, Мар'їнки, Новомихайлівки, Чермалика, Павлополя, Гнутового, Лебединського, Водяного та Широкиного.
Зазначається, що в районах Троїцького, Новолуганського, Новгородського, Новомихайлівки, Чермалика, Гнутового, Лебединського, Водяного російські окупаційні сили 9 разів обстріляли позиції українських військових із заборонених мінськими угодами ствольної артилерії та мінометів. Крім того, поблизу Лебединського противник обстріляв українські позиції з танків.
Також наголошується, що при загостренні ситуації підрозділи Об'єднаних сил відкривали вогонь у відповідь для придушення вогневих засобів противника.
Окрім того, як сповістила українська розвідка, на Донбасі загинули 3 проросійських бойовиків.
Вночі окупанти 2 рази обстріляли позиції українських військових з великокаліберних кулеметів поблизу Гнутового і Талаківки.
Першочергове право на отримання земельних ділянок бійцями АТО – безсумнівно, правильна та необхідна законодавча ініціатива щодо захисників вітчизни. Але Україна була б не Україною, якби наші чиновники суворо дотримувалися букви закону та не використовували його на свою користь.
Деталі історії земельного "дерибану" навколо озера Наварія під Львовом вражають. Землю там спочатку виділили для атовців. Але у списку претендентів на ділянки якимось чином з'явилися і місцеві депутати, і бізнесмени. Так у Львівській області яскраво проявилися всі відтінки беззаконня під вивіскою "земля для ветеранів АТО".
Наварія – земля, ліси, відпочинок, краєвиди – ласий шматок для чиновників
Довкола Щирецького водосховища, яке в народі називають Наварійським озером – ласі шматки землі. І хоча схема "дерибану з атошниками" відкатана вже не на одному регіоні країни, саме ця історія набула значного розголосу.
Багато років стояли порожніми землі всього в якихось п'яти кілометрах від Львова. Вочевидь, давно муляли око чиновникам, та раптом в один день з'ясувалось, що аж 83 ділянки поблизу озера розподілені, начебто, між бійцями АТО.
Коли обласні чиновники взялися "замітати сліди" своєї афери, то вдалися і до відвертої брехні, і до маніпуляцій, і саме це зробило історію відомою,
– розповів журналіст Ілля Лукаш.
Плани роздати ділянки навколо озера під приватну забудову обурили громадськість, адже місцеві мешканці полюбляли відпочивати тут і милуватись краєвидами. Тепер же краєвиди стануть доступними тільки власникам-забудовникам.
Громада запитує губернатора, чому "Детальний план" підмінили
Дива почалися вже під час розробки "Детального плану". Згідно з законом, "Детальний план" спочатку має пройти етап громадських слухань. Та Пустомитівська міська рада провела їх чомусь без участі громади. Саме на цих "слуханнях" запропонували віддати два гектари під дачне будівництво. На наступному етапі Містобудівна рада Львівської облдержадміністрації запропонувала віддати ці землі саме учасникам АТО.
А кількість земельних ділянок, які мали роздати, зросла удвічі.
Губернатор Олег Синютка обіцяв розібратись, чому на слуханнях затвердили один план, а чиновники прийняли інший. Втім, обіцянки досі не дотримав.
Тим часом у списку претендентів на скандальні земельні ділянки особи з першої тридцятки – переважно справжні "атошники". А от особи у списку з 30 по 65 не мають жодного відношення до бойових дій. Та чомусь саме вони отримують кращі ділянки – біля води.
Які саме прізвища у цьому списку, чому там не "атошники", а бізнесмени та політики, і як вони там опинилися – дивіться у програмі "Центр Розслідувань України".
Україна збільшить військову присутність в Азовському морі.
У Львові готують собак-візитерів, які покликані допомагати дітям з інвалідність та літнім людям.
Росія затримала вже понад 150 іноземних суден, які прямували до українських портів.
Каждый из аргументов можно долго обсуждать. Говорить, что троекратное перекрытие центральных улиц можно пережить. Что парад вряд ли можно считать подрывом обороноспособности в ситуации позиционной войны. Что военную технику провозят по улицам самых разных мировых столиц. Наконец, что парад вряд ли обречет страну на дефолт.
Но дело, как мне кажется, не в формальных поводах. Причина в другом.
Если оставить за скобками тех, для кого 24 августа всего лишь дополнительный выходной с перекрытыми дорогами, то оставшихся можно условно разделить на две группы. Тех, кто считает, что время сегодня работает на страну и тех, кто считает, что оно работает против.
Парад – не демонтрация силы, а демонстрация Флага
С точки зрения первых Украина проигрывает. Территории оккупированы. Агрессор не побежден. Страна не превратилась ни в Польшу, ни в Сингапур. Мажоры не исчезли, суды не изменились, взятки носят, законы нарушают.
С точки зрения вторых Украина выстояла. Планы Москвы по развалу страны не сработали. Оккупированные территории на востоке локализованы в рамках нескольких районов. Армия перестала быть фиктивной. А парад в этой ситуации – еще и повод для "демонстрации флага".
С точки зрения первых, о независимости страны говорить рано, а потому пышное празднование выглядит избыточным. С точки зрения вторых, сам факт существования страны после четырех лет гибридной войны – вполне достаточное условие, чтобы проводить военный парад. Но важнее другое. Оба описанных лагеря вполне патриотично настроены. А потому отношение к параду само по себе вряд ли может служить критерием "проукраинскости".
А второй важный момент связан с тем, что мы нередко попадаем в ловушку обобщений. Когда государство отождествляется с конкретными политическим деятелями. Те, кто недоволен властью – проецируют свое несогласие на институты как таковые. В том числе и на парад, сводя его лишь к предвыборному мероприятию за госсчет.
И наоборот. Те, кто поддерживают нынешнюю власть воспринимают происходящее через призму собственных симпатий. Уравнивая оппонентов власти с противниками существования государства как такового.
Передвыборное мероприятие или же инструмент формирования нации
Наверное, это закономерно. В конце концов, в нашей стране довольно молодая молодая политическая нация. Которая продолжает договариваться о самой себе. В этом процессе важно помнить лишь о том, что внутренние окопы не должны быть глубже внешних
